Легенди про Хортицьку Січ

14 вересня 2018
Anastasia Nazarenko

Ця історія бере початок з літа 1554 року, коли у Варшаву до польського короля Сигізмунда ІІ Августа повертається князь Дмитро Вишневецький. Він швидко переконує короля у важливості захисту південних кордонів Литовського князівства, повертає собі посаду старости та прямує на подніпровські землі аби організувати сторожу проти татар. Про побудову замків, містечок чи оборонних укріплень у домовленостях із королем не йшлося. Вишневецький міг обирати спосіб захисту від ворога на власний розсуд. Тоді Дмитро не знав, що його таємні думки у дорозі стануть поштовхом для народження грандіозного міфу про Хортицьку Січ, який і нині сприймається сучасниками як свята правда про нашу героїчну минувшину...

Свій план Вишневецький реалізував швидко. Вже наступного року він пише прохання Івану Грозному прийняти його у своє підданство. У листі також повідомляє російського царя про будівництво на Хортичому острові города, розраховуючи на певну реакцію царської особи.

Грозний відмовляється від війни проти кримського ханату, але приймає у своє підданство Вишневецького. У такому разі за середньовічними законами князь мав право вимагати грошову компенсацію у російського царя за втрату Хортичого города, що залишився у володінні Сигізмунда… Авантюра вдалася.

Ця комбінація зіграла недобрий жарт з істориками. Фактично, Дмитро Вишневецький став творцем легенди про будівництво на великому острові Хортиця першої козацької Січі. Нікому й на думку не спадало, що поруч з Великою Хортицею є острів Мала Хортиця, на якому і збудував Вишневецький першу Січ.

Вправний військовий, Дмитро Іванович спирався на козацтво не як на допоміжну, а як на головну силу, якою він підтримував власні політичні амбіції. Козацький літописець Граб’янка називав його гетьманом, але у джерелах 16-го століття такий титул Вишневецького не зустрічається.

Історики вважають, що діяльність Дмитра Вишневецького вказала напрямок, у якому пішов подальший розвиток українського козацтва, і дала йому потужний поштовх у створенні козаками організації не лише військової, але й політичної, із заснуванням козацьких фортець.

Далі легенда почала жити власним життям і обростати новими захоплюючими подробицями. Зокрема, середньовічний Никонівський літопис згадує про те, що «на Хортичому острові був зведений город». Пізніше вже ніхто й не сумнівався в тому, що на Великій Хортиці існувала Січ. У 18-му столітті, коли ставала на ноги російська історична наука, запрошений до столиці Катериною ІІ німецький історик Герхардт Міллер у своїй статті писав про заснування на острові Хортиця першої Січі, як про незаперечний факт.

У повісті «Тарас Бульба» Хортиця згадується лише одним реченням: «Козаки спішилися, зійшли на пором і через три години допливли до берегів Хортиці – острова, де стояла тоді Січ, що так часто змінювала своє пристановище» та навіть одній згадці вдалося збити з пантелику не лише читачів, а й фахівців.

До речі, на Великій Хортиці за часів Вишневецького існувала буйна рослинність. Тому ліс на Малу Хортицю перевозився з великого острова,крім того, земляні вали в укріпленні Вишневецького мали дерев’яні каркаси, а сторожові стіни на Січі також були дерев’яними.

Це все дуже цікаво, але є і другий претендент на почесне звання Хортицької Січі. Це оборонне укріплення початку 17-го століття, збудоване нібито під керівництвом гетьмана Сагайдачного. Це – версія молодого офіцера князя Сергія Мишецького, який наглядав за будівництвом і залишив по собі документ – «История о казаках Запорожских», написаний у 1742-му році.

Варто згадати, що легенда про Хортицьку Січ має свій пам’ятник, виконаний у металі і встановлений на острові ще наприкінці позаминулого століття. 7 травня 1891 року Хортицькі схили стали свідками дивовижної події: до берегів острова на човнах прибула повноважна делегація Катеринославського земства на чолі з начальником земського округу Григорієм Громашевським. В урочистій обстановці гості встановили залізний хрест на місці, де на їхню думку мала стояти стара січова церква.

Старий хрест не пережив антирелігійних настроїв 20-го століття, але нещодавно на тих пагорбах з’явився новий. Щороку на Покрову тут справляють богослужіння в пам’ять  про Хортицьку Січ. Чудовий краєвид просто-таки змушує повірити у легенду про те, що стародавня козацька церква мала стояти саме там, на одному з найвищих пагорбів острова, біля вигону русла старого Дніпра.

Є ще одна природня історична пам’ятка, що додає нових фарб у легенду про Хортицьку Січ, - невеличкий земляний вал начебто невідомого походження і незрозумілого призначення. Мальовничі кручі при самому в’їзді на острів насправді - залишки оборонного валу, збудованого у 1736-му році частинами російської армії.

Хай там як, а визначна роль острова Хортиці в історії нашої країни залишається беззаперечною. І не лише як символу козацької звитяги, осередку національного духу, а й як сакрального місця для багатьох поколінь українців, історія якого розпочалась значно раніше козацької доби…

Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com

Краса і велич українських традицій очима Марії Корнілевської
Мистецьке об'єднання dotART у співпраці з арт-платформою Exhibit Around та Кафедрою соціології педагогічної культури Краківського Університету запустили фотоконкурс. Марія Корнілевська увійшла до кращих фографів світу, яким вдалось передати життя та побут іммігрантів. Її фотографія, яка була зробленна під час святкування Дня вишиванки у Римі, увійде до каталогу під назвою "Immigrant".
Читати більше