Лебійська мова – таємна мова українських кобзарів

30 червня 2017
Редакція
Таємною лебійською мовою спілкувалися українські кобзарі та лірники. Сліпі виконавці говорили лебійською один з одним та з поводирями. Мова дозволяла зберігати кобзарські таємниці.

"Лебіями", "любками" називали жебраків, старців. Від цього походить назва лебійської мови.

Вона була поширена від Галичини та Західного Поділля до Могилева та Брянська.

Походження лебійської мови невідоме. Старці не пам’ятали, коли вона з’явилась.

Слова лебійської мови були запозичені з мов сусідніх народів і придумані лірниками. Віз називали "котнем". "Кулати", "копсати" означало бити. "Склев манькови бенника" – зроби мені цигарку.
 

 

На Галичині мовознавці записали пісеньку місцевих лірників:

"Коби мені кумса сяна,
А до кумси ще й тириня
І бутельбух вовчаку,
Каравона чорнобрива”.
У перекладі це означає:
"Коби мені хлібець святий,
А до хліба трошки сира,
А до сира склянка пива
І дівчина чорнобрива".


Лебійська мова існувала до 1930-х. Востаннє мовознавці зафіксували її під Харковом.

Джерело: газета
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com

А може, ще десь є?.. Хоча б залишки цієї унікальної мови... Досліджуймо! Не даймо їй померти!!!
8 занедбаних місць на планеті, від яких стає моторошно
У світі багато занедбаних місць, і кожне з них має свою історію. Якісь місця вселяють страх, якісь – почуття захоплення. У статті ми зібрали для вас наймоторошніші місця на Землі, від яких перехоплює подих.
Читати більше
XVII СТ. : ПОЛОНІЗАЦІЯ, ВІДРОДЖЕННЯ, ПОЧАТОК РУСИФІКАЦІЇ
Особлива важливість цієї епохи для долі українства та його питомої мови не підлягає жодним сумнівам, хоча в різні її періоди в різних куточках української ойкумени відбувалися відмінні навзаєм, не раз "протилежні за знаком" процеси.
Читати більше
Як слов'янки прикраси носили
Яскравим та виразним наповненням до українського народного одягу виступали прикраси. Вони виконували захисну функцію амулетів, талісманів, оберегів, які супроводжували людей упродовж життя. Основним призначенням ювелірних виробів було доповнення до костюма. Звідси і їхня художня виразність, багатство форм і технічних прийомів, які збереглися і зараз.
Читати більше