Лебійська мова – таємна мова українських кобзарів

30 червня 2017
Редакція
Таємною лебійською мовою спілкувалися українські кобзарі та лірники. Сліпі виконавці говорили лебійською один з одним та з поводирями. Мова дозволяла зберігати кобзарські таємниці.

"Лебіями", "любками" називали жебраків, старців. Від цього походить назва лебійської мови.

Вона була поширена від Галичини та Західного Поділля до Могилева та Брянська.

Походження лебійської мови невідоме. Старці не пам’ятали, коли вона з’явилась.

Слова лебійської мови були запозичені з мов сусідніх народів і придумані лірниками. Віз називали "котнем". "Кулати", "копсати" означало бити. "Склев манькови бенника" – зроби мені цигарку.
 

 

На Галичині мовознавці записали пісеньку місцевих лірників:

"Коби мені кумса сяна,
А до кумси ще й тириня
І бутельбух вовчаку,
Каравона чорнобрива”.
У перекладі це означає:
"Коби мені хлібець святий,
А до хліба трошки сира,
А до сира склянка пива
І дівчина чорнобрива".


Лебійська мова існувала до 1930-х. Востаннє мовознавці зафіксували її під Харковом.

Джерело: газета
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com

А може, ще десь є?.. Хоча б залишки цієї унікальної мови... Досліджуймо! Не даймо їй померти!!!
Жінка в контексті Другої світової війни
Генріх Гейне колись сказав: «Жінки творять історію, хоча історія запам'ятовує лише імена чоловіків». А якщо жінка має за плечима зброю та відвагу, то чим вона слабша за чоловіка? На жаль, війна нікого не ділить за гендером, перед лицем смерті ми всі однакові.
Читати більше