Кендзі Міядзява сьогодні в тренді в Японії. На батьківщині його називають "бодхісатва", що означає святий і для східної культури є найвищим проявом визнання і шани. Про нього знімають фільми, його філософію і стиль життя культивують через такі популярні аніме, а його роботи, не зважаючи не те, що написані вони були близько сотні років тому, знаходять відгук у сучасному суспільстві, як повчання про життя у гармонії зі світом, природою і самим собою.
Майстер Кендзі у свій час був учителем і чи ненайкращим показником його професіоналізму служить саме визнання його філософії актуальною зараз, незважаючи на часовий ценз. Він вивів дітей з тісних класів і взявся навчати їх життю безпосередньо через саме життя. Він вірив, що у кожну людину природою закладені певні особливі здібності, тому шукав ключики і підходи до кожного учня, складаючи казки, де висвітлював різносторонні прояви душі через емоції, почуття і віру. Так само, через казки-повчання Кендзі Міядзява показував природу, навчав астрономії, геології, географії, ботаніки…
Своєю діяльністю він допомагав нужденним, ставши при тому розчаруванням для власних батьків. Один з багатьох дітей у сім'ї, він не виправдав надій рідних – не став лихварем, як вони, не зробив військової кар'єри, а… почав ритись у землі, обравши фах агронома. Та, разом з тим, юний Кендзі (адже прожив майстер лише 37 років) із захопленням вивчав біологію, геологію, астрономію, іноземні мови під звуки класичної європейської музики. Згодом ці знання він вирішив передати бідним дітям, які жили у його селі у префектурі Івате, навчаючи їх та відкриваючи у кожному неповторну іскорку природного таланту.
Його казки тоді, на початку ХХ століття, були швидше методичними шкільними матеріалами, які привертали увагу завдяки живому опису, а не статичним даним. Лише після смерті Міядзяви у нього вдома було виявлено вісімнадцять томів неопублікованих праць, серед яких трактат з агрономії у… віршованій формі. За життя майстра світ побачило дві книжечки, не помічені й не визнані суспільством тоді. Тепер, майже через сто років після смерті, Кендзі Міядзява в Японії став народним героєм в інтелектуальній сфері.
Його казки нагадують японські кросворди. Ті самі, де через точний розрахунок замальованих квадратів можна отримати красиву картинку. Загадковий малюнок, зашифрований у сітці поля під цифрами горизонтальних і вертикальних ліній, відкривається лише завдяки скрупульозному підрахунку, неабиякій уважності та в'юнкому розуму. Комусь вони прийдуться до смаку, когось заплутають паралелями метафор, але тим самим, викличуть ще більше бажання докопатись до суті. І чим більше будете милитись і креслити ту сітку, тим більше хотітиметься зрозуміти – що ж все таки задумав і заховав під загадковим кодом від нас автор?! І малюнок тим дужче хочеться завершити, чим важче він дається, хочеться відкрити його для себе й осягнути мудрість того квадрата.
Очевидно, це одна з особливостей японської культури: заховати під покровом загадковості щось неймовірно просте, а отже – геніальне. Коли речі аж ніяк не є тим, чим вони здаються, а якщо думаєте, що розгадали таємницю – вона приймає новий поворот і ще далі заводить у лабіринт свідомості. У казках Міядзяви герої і сюжети вибудовуються якраз у ці циферки японського кросворду. Герої, а ними бувають не так часто люди, як веселка, квіти, жабки, міфічні створіння, дерева, птахи – стають у горизонтальну лінію. Сюжет же, в який вбудовані поверхневі емоції та глибинні приховані почуття, повчання і моралі, вимальовується вертикально. І лише на стику цих двох позицій, якщо правильно замалювати квадратик – можна віднайти суть, сенс сказаного у казці-притчі. Більшість з них яскраво забарвлені у науку астрології, природознавства і, звичайно, філософії людської душі з додатком буддистської релігійності, синкретично розбавленої християнством. Усе це приправлене майстерними спостереженнями за природнім і духовним, міфологією і трепетом душі.
У книжці "Ресторан, де виконують побажання", з намистин багатої японської спадщини складають хитромудрі прикраси для книжкових полиць і зацікавлених умів. Цього разу казки-повчання-загадки Кендзі Міядзяви сплелись з ілюстраціями в стилі суміє, створивши маленьку коштовність східної традиції, яка прикрасить як книжкову шафу, так і світогляд. Кожного, хто листатиме ці сторінки, чекає маленька подорож в душу Японії, у храм науки і мудрості, почуттів і краси. А екскурсоводами стануть самі герої далеко не дитячих казок.
Болотяник, береза і лис покажуть картину ревнощів та облуди; жоржини проведуть по згубному шляху необачних мрій; бідовий віолончеліст Ґош пройде разом зі своїми набридливими нічними гостями важкий шлях до вдосконалення через допомогу іншим. На прикладі бесід з ведмедями з гори Наметоко зможемо зрозуміти, у які важкі обставини можна загнати себе, коли не бажаєш звільнитися з власної клітки, навіть не золотої, але такої, що обтяжує власну душу. Зрештою, герої культової на батьківщині казки – "Ресторану, де виконують побажання" – допоможуть зрозуміти багато сторін нашого власного егоїзму і навчать уважніше роздивлятись по сторонах та читати між рядків, бо не лише ми, а й інші часто думають тільки про себе.
Нічний Сокіл підкаже, що вигнання і не сприйняття соціумом – це лише шлях до пошуку справжнього себе. Але є й інші герої та інші казки у майстра Кендзі. На прикладі "Кипарису і маків" він показує нам, як необачно буває довіритись іншим, нехтуючи собою, а з казки "Містер Жапп" зрозуміємо, що таке повага до інших і, власне, відчуття міри у всьому. Хоча, може, то лиш мій малюнок таким вийшов… Зрештою, казка на те вона й казка, щоб кожен бачив у ній свою мораль. А творчість, на те вона й творчість, щоб кожен малював свою картину. Але ж не відкривати усі секрети, коли сам Майстер залишив таке поле для роздумів.
Підготувала Іванна Подольська
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
