КУЛЯ

КУЛЯ
 
Старий Стецюк народився в сорочці. Чи зі срібною ложкою в роті. Або акушерка мала щасливу руку. Мабуть, мама намолила в Бога майбутньому синові декілька життів наперед.
Порівняно з хлопцями Стецюк справді виглядав старим. У свої сорок сім мав повністю сиву голову. Старила його й сива борідка. Інтелігентність теж додавала старизни. Так і кликали його – Старий.
Куля пролетіла поруч. Стецюк відчув її гарячий подих.
У тому бою загинув Скорпіон й поранило в ногу Фальцета.
Скорпіонові незабаром мало виповнитися двадцять п’ять. Він казав, що гучно відсвяткує ювілей. Жартував, звісно. Ось і відсвяткував. Зробив подарунок мамі, дружині й донечці. Тепер лежав і дивився в небо волошковими очима.
Фальцет кричав, як недорізана свиня, аж поки йому не вкололи знеболювальне. Він замовк. Думав, чому нещастя сталося саме з ним, а не з кимось іншим. Повеселішав, коли з’явилася молоденька медсестричка. Фальцет любив дівчат. Казав, що мав їх купу. Брехав, мабуть. Плескав язиком. Нова хвиля болю накочувалася на нього. Але вже мовчав, аби не показати своєї слабкості перед молоденькою медсестричкою. Незабаром приїхав волонтерський бусик. Хлопці віднесли Фальцета в машину. Молоденька медсестричка схилилася над ним і щось тихо говорила.
Поки Стецюк думав про кулю, яка могла його сьогодні вбити, не згледівся, куди діли Скорпіона. Чи його відтарабанили разом з Фальцетом, чи кудись в інше місце прибрали. Принаймні там, де той лежав, його вже не було.
Бій давно закінчився. Власне, бою як такого і не було. Сєпари лупнули декілька разів. Їм всліпу теж відповіли. Чи був результат – невідомо.
Стецюк нарешті прийшов до тями і почав вираховувати, куди ж могла залетіти куля, призначена йому. В подібних ситуаціях був скрупульозним, аж нудним, за що не один раз діставав від дружини.
За спиною у Стецюка ріс явір. Метрів двадцять до нього. Примітив його, коли облаштовувались на новому місці. Підійшов тоді до дерева, обійняв, як старого приятеля. Хлопці посміялись – та й забули. А Стецюк був упевнений, що явір його кулю взяв собі.
Повільно підходив до рятівника. Уявляв, який то біль, коли куля входить у тебе. Явір – живий. Йому теж боляче.
Знайшов кулю відразу. Вона застрягла в дереві на рівні його голови. Обережно витягнув її ножем. Здавалося, чує стогони старого приятеля. Заліпив землею те місце, де була куля. Обійняв явір. Мовчки подякував йому за врятоване життя.
Стецюк ще довго носив кулю в кишені. Показував бойовим побратимам.
Коли приїхав додому, куля десь зникла.
Десь через тиждень розмовляв з хлопцями по телефону. Казали, що рознесло явір сєпарським снарядом. Бідне дерево прийняло на себе декілька людських смертей. Захистило бойових побратимів – як тоді його від кулі.
 
Анатолій ВЛАСЮК
5 квітня 2017 року