Неприпустима некомпетентність

Чи доводилося вам стикатися з людьми, які абсолютно не розбираються в тій чи іншій сфері, але поводяться зухвало, зарозуміло, влаштовують фахівцю високого класу справжнього прочухана, екзаменують і критикують. Невже вони не відчувають своєї некомпетентності?
 
Виявляється, ні! Існує так званий ефект Даннінга-Крюгера, відкритий двома психологами, які за це відкриття у 2000 році стали лауреатами Шнобелівської премії з психології (пародія на престижну міжнародну нагороду "за досягнення, які змушують спочатку засміятися, а потім – задуматися").

Незважаючи на те, що премія жартівлива, дослідження, проведені Джастіном Крюгером і Девідом Даннінгом серед слухачів психологічних курсів Корнельського університету викликають великий інтерес, багато що пояснюють щодо дивної поведінки повних профанів і змушують кожного з нас замислитися над тим, чому "Дурень думає, що він розумний, а розумна людина знає, що вона дурна" (В. Шекспір).

Що ж таке ефект Даннінга-Крюгера?

Це спотворене сприйняття людей, котрі мають в тій чи іншій сфері низький рівень кваліфікації і знань, але які вважають себе експертами і знавцями і, на цій підставі, роблять помилкові висновки та приймають неправильні рішення. Вони дуже високої думки про свої уявні здібності, тоді як реальні висококласні фахівці завжди сумніваються, невпевнені в собі та, як Сократ, постійно собі твердять: "Я знаю, що нічого не знаю".

Коротко кажучи, некомпетентні люди частіше мають кращу думку про свої здібності, ніж ті, хто сумнівається в собі – компетентні.

Д. Даннінг і Д. Крюгер спиралися у своєму дослідженні на два афоризми:

• "Невігластво частіше народжує впевненість, ніж знання" (Ч. Дарвін)
• "Одна з неприємних властивостей нашого часу полягає в тому, що ті, хто відчуває впевненість, дурні, а ті, хто володіє хоч якимись уявою і розумінням, сповнені сумнівів та нерішучості" (Б. Рассел – британський філософ, лауреат Нобелівської премії)

 
Намагаючись довести ці афоризми на життєвих прикладах, дослідники давали завдання людям в різних аудиторіях, щоб виявити серед них так званих "знавців" психології, людських відносин, гри в шахи, керування автомобілем, літератури, політики і т.ін. Виявилося, що таких "асів" безліч, причому, знавці літератури одночасно були знавцями кулінарії, автомобілів і психології взаємин. Безапеляційним, тобто таким, що не терпить заперечення, тоном вони часом несли суцільну нісенітницю, демонструючи своє повне невігластво і непереможну впевненість у правоті власних слів. При цьому часто робили це в агресивній формі, активно жестикулюючи і артикулюючи, показуючи своє войовниче невігластво у всій первозданній дикій красі.

Риси "неприпустимої некомпетентності"

Люди з низькою кваліфікацією в будь-якому виді діяльності мають такі особливості:

• Переоцінюють свою думку, вважаючи її "істиною в останній інстанції".
• Вони неадекватно оцінюють ситуацію і не бачать високого рівня компетентної людини. Схильні, навпаки, бачити в ній некомпетентного ідіота.
• Не розуміють своєї некомпетентності. Тобто не бачать всієї її глибини, оскільки до глибин не докопалися.
• При отриманні знань починають розуміти свою некомпетентність, навіть якщо їхній рівень практично залишився на тому ж показнику.

Уявіть собі, якщо така людина потрапляє на керівну посаду. Можна тільки поспівчувати його підлеглим. Як правило, текучка кадрів у таких компаніях просто зашкалює. І справа, звичайно, страждає.

Але навіть усвідомивши свій низький рівень, такі люди дуже часто не змінюються у своєму жахливому невіданні та поведінці, бо це для них свого роду захисний костюм, який оберігає їх від викриття. Можна навіть суто формально винести вердикт такому крикуну: чим більше людина галасує, розмахує руками і розпікає когось, тим менше вона розбирається в тонкощах питання. В іншому випадку, вона поводилася би зовсім інакше.
 

 ​​"Войовниче невігластво" є в кожному!

Здавалося б, все зрозуміло з некомпетентністю керівника, сусідки або свекрухи, але ми тут при чому?! Ми не такі. Ми зі своїм уставом у чужий монастир не ліземо. Не вчимо професіоналів, не сунемо з порадами до фахівців і не ставимо оцінки там, де за визначенням, робити цього не маємо права. Як би не так!

У житті все відбувається навпаки: часом ми самі не помічаємо, як безжально виносимо вердикти і розмазуємо когось по стінці, помітивши, на наш погляд, важливу помилку в чому завгодно:

• в приготуванні омлету шеф-кухарем ресторану,
• у виборі вбрання провідним стилістом,
• в перевірці домашнього завдання вчителем,
• у викладенні товару на полиці продавцем,
• у водінні машини інструктором,
• в управлінні ЖЕКом, містом, країною і світом
• і т.ін.

 
Чого не торкнися, дай нам тільки волю висловитися і покритикувати, і наша внутрішня некомпетентність тут же покаже, хто краще за всіх про все поінформований і є фахівцем широкого профілю. Не вірите, а даремно! Обов'язково настане контрольний час, і тоді чи активно спровокований "знавцями", чи-то дійсно, як справедливий голос, що впав з неба: "Ну ось! Я попереджав! Я ж тобі казала!"

Мені здається, що цим гріхом частіше страждають жінки. Не раз доводилося зустрічати таких розумниць, які у свої двадцять п'ять буквально все про все знають, судять, по полицях розкладають, виносять вироки, починаючи від втулок і виточок, закінчуючи адронним коллайдером і офшорними зонами. Просто унікуми якісь.

Якщо в описуваних типажах ви мимоволі впізнали себе або своїх знайомих, згадайте про ефект Даннінга-Крюгера і зменшіть звук у своєму безапеляційному фонтані. Адже він замість срібних бризок, цілком можливо, розбризкує порожнечу, збільшуючи у світі ентропію (хаос, безлад, неконтрольований процес руйнування).