Козак луганський

Хомівна знову піднімає бурю в тазику:

– От скажи, чи правда, що "великий русский языковед", який створив перший тлумачний словник російської мови, ні крапелиночки російського не мав?
– Суди сама... 
  Володимир Даль народився в Луганську 22 листопада 1801 року. Його батько Іван Матвійович – син офіцера данської королівської армії. Іван гадки не мав про свої "російські" корені, закінчив Йєнський університет; блискуче знав німецьку, англійську, французьку, єврейську, грецьку та латину. Його запросили до двору Катерини ІІ на посаду бібліотекаря. Згодом Іван Матвійович вивчив медицину, тому його призначили старшим лікарем на Луганський ливарний завод. Коли на р. Лугань 1795 р. виникло місто, Іван Даль з дружиною прибув сюди.

Вони оселилися на вул. Англійській в одноповерховому білому будиночку, зараз там музей Даля. 14.12.1799 року Іван Даль дав присягу на російське підданство.
  Мати Володимира, Марія Іванівна Фрейтаг, теж російських коренів не мала: її дід Христофор Фрайтаг – німець, бабуня-перекладачка була із старовинного роду французьких гуґенотів де Мальї, знала німецьку, французьку, англійську. Отже, мовознавець дансько-німецького походження.
  Коли Володі було 4 роки, родина переїхала до Миколаєва. Там він прожив майже 16 років. Якось мати запитала маленького Володимира чи не хоче він стати перекладачем. "Ні. Не хочу весь час шукати слова". Але знав не менше 12 мов, розумів тюркські, один із перших тюркологів.

18-літнім Даль на відмінно закінчив навчання у Морському корпусі й одержав призначення на фрегат "Флора". У цей час захопився драматургією, написав дві комедії: "Ведмідь у маскараді" та "Наречена у лантусі, або білет у Казань". У вересні 1823 року В. Даля арештували за сатиричний вірш, у якому він висміював амурні зальоти командуючого Чорноморським флотом губернатора Олексія Грейга та його коханки шинкарівни Лії Сталінської. Адмірал Грейг передав справу до Військового суду. Після року допитів Даля перевели в матроси. І хоч наступного року його виправдали, він кинув службу. Даль здобув освіту лікаря та хірурга у Дерптському університеті, який закінчив достроково. Через місяць потрапив до діючої армії на війну з турками.

Сучасники згадували про унікальні риси Даля-хірурга й окуліста: він писав і блискуче оперував однаково і правою, і лівою рукою. Після війни працював лікарем в Умані, Кам’янці-Подільському, всюди збираючи слова живої української мови.

У березні 1832 року його перевели до Петербурга. Працюючи у військовому шпиталі, "козак Владимир Луганський" (псевдо Даля) писав казки "Відьма", переказ "Упир", оповідання "Небувале в бувалому", що живою мовою описували анекдотичні ситуації. Та книгу казок арештували за глузування з уряду, згодом автора під час обходу ним у шпиталі хворих теж арештували. В. Даля привезли до керуючого ІІІ відділенням Мордвинова. Той ткнув у обличчя Даля книжку "Были и небылицы Казака Луганского", вилив на доктора зливу матів і відправив до буцегарні. На щастя, втручання вчителя царських дітей Василя Жуковського допомогло звільнитися.

У липні 1833 року В. Даль одружився з 16-річною Юлією Андре і виїхав до Оренбурга, там у них народився син Лев і дочка Юлія. На жаль, дружина померла у 22 роки. В. Даль творив повісті й оповідання; підручники з ботаніки, зоології, яких у російській школі ніколи не було. На руках лікаря В. Даля помер О. Пушкін.

У грудні 1838 р. Імператорська АН обрала Даля своїм членом-кореспондентом. 1840 р. В. Даль взяв шлюб із 21-річною Катериною Соколовою (друга дружина була першою росіянкою у родоводі Даля), з нею мав трьох дочок. Улітку 1841 року Даль оселився у Петербурзі, був начальником особливої канцелярії внутрішніх справ нащадка гетьмана К. Розумовського – Лева Перовського.

Влітку 1844 р. Володимир Даль разом із поетом Євгеном Гребінкою подорожували Україною. Прибувши в Україну, Даль писав до дружини: "Я із задоволенням знову заговорив цією чудесною мовою…". Упродовж поїздки він постійно записував до зошита українські слова та їх тлумачення, так виник задум українського словника.

У Петербурзі В. Даль щочетверга влаштовував вечори, де збиралися члени Імператорської АН. На одному з них був Тарас Шевченко – українця вразила чудова "рідна мова" Даля. Упродовж чотирьох років Тарас бував у цьому домі. Коли ж у 1847 році поета арештували й ув’язнили, Даль клопотався про його звільнення, бо Шевченко передав йому через знайомих таке прохання. В. Даль — не лише письменник, медик і науковець, а ще й чиновник з чималим "стажем", — скориставшись своїми знайомствами, домігся для митця спершу послаблення суворого режиму і дозволу малювати й писати, а згодом і повного звільнення. Утім "операцію" здійснив майстерно і скромно: Шевченко так і не дізнався, що вийшов на волю саме завдяки Володимиру Далю…

17 листопада 1857 року Т. Шевченко записав у щоденнику: "Зробив візітацію В.І.Далю, і добре зробив, що я, нарешті, зважився на цю візітацію. Він прийняв мене дуже радо". У грудні того ж року до міста на побачення з Шевченком приїхав Щепкін. Даль з дочками не пропустив жодної вистави. 1859 року вони зустрілися у Нижньому Новгороді. Тарас був вражений, як дочка Даля співала українських пісень, а хазяїн похвастався укладеним тлумачним словником української мови, який і понині не виданий.

Восени 1871 р. у Володимира Івановича стався перший інсульт; 4 жовтня (22 вересня) 1872 р. другий інсульт став фатальним.
  Як бачиш, майже третину життя Володимир Даль прожив в Україні, козак Луганський, який подарував росіянам перший тлумачний словник, один із перших тлумачних словників Європи.

– А правда, що на першому виданні словника Володимира Даля був гриф "СТРОГО СЕКРЕТНО", бо автор підкреслював, ніби мова великоросів насправді діалект мови русів? Слухай, чому всі "великие русские" зовсім не русские? Арап Петра Великого, данець Даль – засновники мови та літератури?