Коротка пам'ять нащадків в'ятичів

4 листопада 2016 року в Москві на Боровицькій площі поблизу Кремля відбулася помпезна церемонія відкриття пам'ятника великому князю київському Володимиру Святославичу. На ній були присутні президент Росії Володимир Путін, голова уряду Дмитро Медведєв і предстоятель Російської православної церкви Кирило Гундяєв.

"Это большое, значимое событие и для Москвы, и для всей нашей страны и для всех наших соотечественников. Новый памятник - дань уважения нашему выдающемуся предку. Особо почитаемому святому, государственному деятелю и воину, духовному основателю государства российского", - пафосно заявив на відкритті Путін. Проте російського президента знову підвела необізнаність, а точніше кажучи, історичне безпам'ятство.
 
Історичне ядро сучасної Росії склали землі східнослов'янського племені в'ятичів, яке населяло в VIII-XIII століттях басейн Верхньої і Середньої Оки (на території сучасних Московської, Брянської, Калузької, Орловської, Рязанської, Смоленської, Тульської, Воронезької та Липецької областей). Загальновідомо, що на час заснування Олегом Віщим у IX столітті Давньоруської держави (з полян, древлян, сіверян, кривичів, радимичів, дреговичів і новгородських словен) зі столицею в Києві, в'ятичі не входили до її складу.



В 964-966 роках внаслідок походів київського князя Святослава в'ятичі були тимчасово підпорядковані Київській Русі. Син Святослава - Володимир - знову воював з в'ятичами і наклав на них данину в 981 році. Коли 982 року "заратишася" в'ятичі, Володимиру Святославовичу довелося завойовувати їх знову. Загалом літопис відзначає цілу низку походів київських князів на в'ятичів. Ця боротьба знайшла своє відображення не лише в літописах, а й у давньоруських билинах. Соловей Розбійник, схоплений у в'ятичських лісах Іллею Муромцем і приведений на бенкет до князя Володимира, - ніхто інший, як якийсь в'ятичський ватажок, який грабував київські каравани, що йшли до Волзької Булгарії і далі на Схід.
 
Наприкінці XI століття вже інший Володимир – Мономах – здійснив походи проти в'ятичських князів Ходота та його сина. В "Повчанні Володимира Мономаха" десь між 1078 і 1084 роками київський князь згадує: "А въ вятичи ходихом по две зиме на Ходоту и на сына его, и ко Корьдну, ходихъ 1-ю зиму". З середини ХІІ століття в'ятичі були вже під владою чернігівських князів. Саме тоді десь на околиці Чернігівського князівства і з'явилася нинішня Москва.

Отже, як бачимо, у нащадків стародавніх в'ятичів виявилася коротка пам'ять. Київські князі були для них не предками, а завойовниками. Але встановлення пам'ятника князеві Володимиру в Москві виглядає досить символічно. Загалом московський пам'ятник дуже нагадує київський, встановлений на Володимирській гірці. Проте існує дуже цікава відмінність – замість шапки в лівій руці князь тримає меч. Саме з ним прийшов князь Володимир на землю в'ятичів. Тож нехай і сьогодні він повсякденно нагадує сучасним росіянам, як їхні пращури підкорились стародавньому Києву і платили данину київським князям. А історія, як відомо, має властивість повторюватися.

На малюнку: другий похід князя Володимира Святославовича на в'ятичів (мініатюра з Радзивіловського літопису).
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com

8 занедбаних місць на планеті, від яких стає моторошно
У світі багато занедбаних місць, і кожне з них має свою історію. Якісь місця вселяють страх, якісь – почуття захоплення. У статті ми зібрали для вас наймоторошніші місця на Землі, від яких перехоплює подих.
Читати більше
XVII СТ. : ПОЛОНІЗАЦІЯ, ВІДРОДЖЕННЯ, ПОЧАТОК РУСИФІКАЦІЇ
Особлива важливість цієї епохи для долі українства та його питомої мови не підлягає жодним сумнівам, хоча в різні її періоди в різних куточках української ойкумени відбувалися відмінні навзаєм, не раз "протилежні за знаком" процеси.
Читати більше
Як слов'янки прикраси носили
Яскравим та виразним наповненням до українського народного одягу виступали прикраси. Вони виконували захисну функцію амулетів, талісманів, оберегів, які супроводжували людей упродовж життя. Основним призначенням ювелірних виробів було доповнення до костюма. Звідси і їхня художня виразність, багатство форм і технічних прийомів, які збереглися і зараз.
Читати більше