Бажання класичних брендів рухатися вперед не може не викликати захвату. Ось наприклад Givenchy - здавалося б, легендарної співпраці засновника із чарівною Одрі Хепберн вистачило б для того, аби до скону світу експлуатувати класичний імідж витонченості та елегантності.
Але і не сподівайтеся, що наступникам Графа Юбера Джеймса Марсель Таффі де Живанші не стане духу уникнути нафталінового аромату. І показ у березні 2015 колекції зима/осінь тому свідчення.
Звісно, кожна колекція має легенду або ж концепцію. У коментарях стилісти Givenchy не приховують, що намагалися створити якомога агресивніший образ для моделей. Натхнення, мовляв, отримали в образах дівчат чола (cholo) і присмачили брутальність неслухняних латиноамериканських бандиток консерватизмом оксамитових суконь у колористиці королеви Вікторії.
Прикраси, створенні виключно з коштовних смарагдів, перлин і рубінів, визначальний акцент драматичних образів. Потрібно зазначити, що пірсингом стилісти не бавилися, натомість сльози з перлів і кільця у носі були прикріплені за допомогою медичного клею для протезів.
Але хто ж такі оті дівчата чола?
Спочатку термін чоло використовувався для позначення місцевого населення Південної та Центральної Америки. Але у 1960-ті, термін "чоло" підхопила кримінальна молодь і стала використовувати для самоідентифікації.
Спершу до чоло долучались тільки хлопці, які носили мішкуваті штани, майки-алкоголічки і спортивні кросівки (ці тенденції досі популярні серед чоло-брендів Dickies, Ben Davis і Lowrider), але поступово стиль підхопили і дівчата.
"Чола" в перекладі з іспанської означає "дівчина-бандитка", яка зазвичай носить багато макіяжу, одежу нестриманих кольорів, велику кількість аксесуарів і ювелірних виробів, високі брови, може чорну помаду і темні тіні.
Інша частина міксу для осінніх образів Givenchy - віторіанський стиль, започаткований в Англії за часів правління королеви Вікторії, яку деколи називають бабунею усієї Європи. Бабуня була не тільки успішним політиком, а й до біса стильною особистістю. Після смерті свого чоловіка вона започатковує "Траурний період", що породжує нову моду. Глухим нарядам в чорно-бордово-червоних тонах ідеальну гармонію становлять великі похмурі прикраси, щоправда тепер це називають вікторіансько-готичним стилем.
Але є ще одна особисть, креативний образ якої містить більшу дозу натхнення, аніж латиноамериканські бандитки і прихильники вікторіанського стилю разом із готами.
Муза Юбера Живанші Одрі Хепбер вирізнялася особливо витонченою статурою, мала зріст 170 см, вагу 46 кг і талію 54 см. Але була у 20 столітті жінка, талія якої майже така ж, як у французької королеви Марії Антуанети. Ще за життя британку
Етель Грейнджер було занесено у книгу рекордів Гінесса, як володарку найтоншої талії діаметром 33 сантиметри.
Етель народилася в 1905 і не мала жодних патологій. Дівчинка нормально розвивалася, і на момент заміжжя її талія розрослася аж до 56 сантиметрів. Але хто ж знав, що її чоловік, астроном Арнольд Грейнджер виявиться агресивно налаштованим проти моди 1920-х років, коли дами повинні були більше нагадувати хлопчаків у вільних сукнях, аніж звабливих фемін. На вимогу чоловіка Етель у 1929 році взялася до самовдосконалення. Застосовуючи спеціальний корсет, вона за 10 років зменшила свою талію на 23 сантиметри.
Але талія - це не головне. Астроном виявився невгамовним креативщиком. Саме на прохання свого чоловіка Етель проколола вуха, щоб можна було носити кілька пар сережок одночасно. А потім, коли чемні пані й не здогадувалися, що таке пірсинг - Етель проробила отвори в носі.
У вересні 2011 року британська модель аристократичного походження Стелла Теннант, натхненна образом своєї співвітчизниці, бере участь у зйомках для італійського
VOGUE.
Фурору ідея патологічно вузької талії в 21 столітті не спричинила, та й імітація пірсинга виявилася тоді якоюсь млявою. Але загалом астроном Грейнджер розумівся на трендах, бо у 2015 році його протест проти масового знебарвлення жінок підхопили французькі митці модного дому Givenchy. І їм таки вдалося довести ідею до досконалості, бо колекція осінь/зима 2015 не залишилася поза увагою. А от чи варто клеїти замість шпанських мушок собі на мармизу перли - це не предмет дискусії. Головне, аби прикраси працювали на створення унікального образу. Бо чим далі, тим більше світ прагне унікальності!
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
