Коли його джинсам потрібен твій светр...

31 грудня 2017
Roksolana Zharkova
Щонових щороків ми, так і не позбувшись інфантильного ідеалізму, продовжуємо прикрашати ялинку, вірити в казку, загадувати неймовірні бажання і чекати.

Вкотре розчаровуємося і вкотре зачаровуємося подіями і людьми. Знову вдихаємо й видихаємо кисневий ентузіазм і беремося до звичних справ. Тонемо у буденності.

Формуємо навичку/вміння/талант таймменеджменту. Читаємо мотивуючі бестселери.

Викидаємо старі речі. Скуповуємо свіжий мотлох. Прибираємо в шафі. Так і не навчившись прощатися зі зношеними, але такими рідними нам потертими-рваними джинсами. Ми ж самі, потерті і рвані, втомлені й засмучені, поранені колючими пошуками себе і своїх.
 
Тонучи у меланхолії спогадів, слухаю улюблену Лану Дель Рей. Тільки вона вміє так співати про джинси – блакитні, з великими місткими кишенями (сховала б туди все, що люблю…)…

Тільки вона вміє так – про любов…
 
"Blue jeans, white shirt
Walked into the room you know you made my eyes burn
It was like, James Dean, for sure
You're so fresh to death & sick as ca-cancer
You were sorta punk rock, I grew up on hip hop
But you fit me better 
Than my favourite sweater, and I know
That love is mean, and love hurts
But I still remember that day
We met in December, oh baby! "
 
                                           Lana Del Rey, (с) 
 
"Ти пасуєш мені більше, ніж улюблений светр"…

Ти пасуєш мені більше… І я тебе чекатиму. До кінця часів…
Дель Рей завжди імпонує своєю інтровертністю в те, про що можеш не всім… хочеш не всім казати… Бо у відповідь на традиційне ознайомче "А що ти любиш? Розкажи!" хочеш прошепотіти незрозуміле – "його потерті блакитні джинси… свій поношений светр… коли вони разом".


 
І хай там що подумають про тебе. І хай там як назвуть твої словесні вибрики, а ти не вмієш лукавити так, як це вже заведено у цьому прозаїчному світі. Не вмієш говорити те, що інші хочуть чути. Не вмієш прикидатися щасливою/нещасною для чийогось "правильного/стабільного" враження. Не вмієш бути цинічною, здоровоглуздою, реалістичною і т.д.
 
Ти вмієш пити тепле какао. І сипати у нього полуничні маршмелоу. Вмієш розглядати чиїсь великі вікна. Вмієш писати комусь зворушливі вірші і не дозволяти цьому комусь їх читати вголос. Вмієш не любити дощі у своєму вологому місті, пропахлому кавою. Вмієш молитву з одного-єдиного слова. Вмієш шукати чекаючи. І чекати шукаючи. Хоча для тебе – це одне і те ж…
 
І мовчати вмієш. І по-особливому готуватися до Нового року. Відчуваючи, що і він буде там. Буде тут. Просто його не може не бути. Ти ж віриш, що його джинсам потрібен твій светр…

Роксолана Жаркова, (с)
 
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com

Хочете почувати себе щасливішим? Висловлюйте вдячність за маленькі радості кожного дня
Згідно з результатами досліджень, проведеними Гарвардською Медичною Школою, люди, які частіше висловлюють вдячність за позитивні події в житті, почувають себе щасливішими.
Читати більше
Продуктивність може бути небезпечною (краще нічого не робити, ніж робити будь-що)
Журналіст видання The Outline Вінсент Бівінс так втомився від нескінченного обговорення продуктивності в інтернеті, що вирішив дослідити природу цього феномена.
Читати більше
"Завтра", "потім", "пізніше" як стиль життя
Всім нам знайоме відчуття, коли замість того, щоб зайнятись вкрай необхідною справою, ми шукаємо різні способи, щоб її уникнути. Хоча б, на деякий час. "Пізніше, потім, а краще, вже завтра зроблю" ― десь вже чули? Отже, ви обрали правильну сторінку.
Читати більше