Коли все гармонійно

Від середини 18 ст. в Україні з’являються споруди з елементами класицистичного стилю. Класицизм в архітектурі характеризується світлими барвами, строгими, стриманими і чіткими архітектурними формами, відмовою від пишного оздоблення.

Перший етап розвитку класицизму в архітектурі пов’язують з широким розгортанням містобудівельної діяльності, палацово-садибного будівництва, здійснюваного здебільшого царськими вельможами, поміщиками і козацькою старшиною.

Яскравими зразками класицизму в архітектурі кінця 18 ст. - початку 19 ст. є палац Петра Рум’янцева в Качанівці на Чернігівщині та палац Кирила Розумовського в Батурині.

Другий етап характеризується розширенням забудови міст, їх переплануванням і дальшим удосконаленням старих міських планів і будівельних заходів. Для третього останнього етапу доби класицизму характерним в Україні був поступовий розпад його стильової єдності.

Показово, що творцями найважливіших зразків цієї архітектури, виступали майстри-іноземці. Ціла група архітекторів переважно італійського походження, розбудовувала Одесу. На початку століття виділяються споруди майстра Тома де Томона в Одесі та Варфоломія Беретті у Києві. Його будівля Київського університету стала чи не центральною пам’яткою епохи, що постала на українському ґрунті.

В останні десятиліття 19 ст. - початку 20 ст. в архітектурі утвердився новий стиль - модерн. До ознак модерну відносять декоративність, використання елементів різних стилів-попередників, збереження національного колориту, традицій народного мистецтва. Українські архітектори-модерністи сповідуючи еклектизм, прагнули поєднувати новітні технології з народними традиціями. Утвердження модерну збіглося з добою індустріалізації, відтак масштабним стає будівництво приміщень індустріального і громадського призначення - банків, бірж, театрів, народних будинків, клубів, пасажів, ринків, прибуткових будинків. У спорудах широко застосовують метал, скло, залізобетонні конструкції.

Нові технології будівництва істотно змінюють українські міста. Вулиці починають забудовувати відповідно до їхнього призначення - як магістральні, житлові, торговельні (тобто пасажі). Облаштовують алеї, газони. Проїзну частину вулиць намощують бруківкою. З’являються вуличні гасові, газові та електричні ліхтарі, навіси для зупинок транспорту, урни для сміття, інформаційні тумби тощо. У містах споруджують електростанції, водонапірні башти, гаражі, санітарні очисні будівлі.

Яскравими зразками українського архітектурного модерну є "Будинок з химерами" архітектора В. Городецького та будівля Державного банку в Києві, збудована в 1902-1905 рр. за проектом архітекторів О. Кобелєва та О. Вербицького. До найвидатніших споруд палацової архітектури в Україні належать царський палац у Лівадії, збудований в 1910-1911 рр. у неоренесансному стилі архітектором М. Красновим. До найкращих зразків архітектури модерну з неоренесансними рисами належить "Ластівчине гніздо", збудоване архітектором О. Шервудом у 1912 р.

Збереження національного стилю в архітектурі українського модерну засвідчене в будинку Полтавського земства, збудованому за проектом Василя Кричевського в 1903-1908 рр. нині Полтавський краєзнавчий музей). Взірцем так званого раціоналістичного модерну став Бессарабський ринок у Києві, збудований архітектором Г. Гаєм у 1908-1912 рр. Це був перший критий ринок в Україні. У цій споруді поєднувалися модерні, раціоналістичні форми з національними мотивами.

На західноукраїнських землях поєднання елементів модерну та народної архітектури західноукраїнських земель втілено у будівлі банку "Дністер" у Львові, збудованої у 1905-1906 рр. архітектором І. Левинським.