Коли Він солив небо україни

Коли ВІН солив небо України, падали рясні дощі й розчиняли сіль у гіркі сльози. Сльозопад був такий дзвінкий, що вітри перемін забилися в напірники барокових хмар і спостерігали з острахом за народом, який поливав слізьми обшир країни, щоб чорноземам життя не здавалося солодким. Чорноземи, у відповідь, так обіймали обрії людських почуттів і так ніжно тулилися до сердець, що народ готовий був навколішки орати чудо-поле, щоб воно не покидало його Батьківщини.

Поле завжди мало той самий контур, що нагадував обриси Неньки України. Воно вкорінювалося в кожну зболілу й спраглу справжньої любові душу з такою силою, що побороти її не могли жодні воріженьки. І воріженьків так само любили, як і Поле. Вони були одного поля ягоди. І ради на те не було інакшої, хіба що випити з ними чарчину-другу на свята, принесені воріженьками на багнетах і воздвигнуті народом на покуті.

Образи із покуті спостерігали за дійством у Краї й не мали слів для оправдання. Народ божеволів від напруження, тягнучи лямку долі, яку вимолив собі у Бога, чомусь намагаючись спокутати всі гріхи світу.

Божеволення мало межі й не виходило за них доти, поки кращі з народу не втрачали віру. Віра була, як фіра, котру колись тягали воли, а тепер - коні. З переходом на вищу тяглову силу кращі з народу намагалися їздити верхи, щоб їх було ліпше видко. Фіру залишали вдома, як офіру полю, котре дозрівало кожного разу по-іншому, помножуючи сльози й гіркоту поту, які вперемішку дибали за фірою, сподіваючись на лантух у закутку свободи. Вершники, названі пізніше козаками, в пошуках роззяв так далеко відлучалися, що забували дорогу до дому й там, на чужому полі, вили гнізда і пускали світами виводки, котрі баламутили світи, помикаючись.

ВІН усе те спостерігав, і ... прийшло прозріння як покаяння за Народження:  «Схаменіться! Будьте люди, Бо лихо вам буде. Розкуються незабаром Заковані люди, Настане суд, заговорять І Дніпро, і гори! І потече сторіками Кров у синє море Дітей ваших... і не буде Кому помагати: Одцурається брат брата І дитини мати; І дим хмарою заступить Сонце перед Вами, І навіки прокленетесь Своїми синами

А вони?

Поле мантачило косу, а тая косила й косила. Чоловік мантачив долю, а тая гнітила й гнобила. Воріженьки заповзялися те поле прибрати до рук своїх, потім хати... І прибрали так, аж досі хати під покосом, а зачаровані вкраїнці нидіють на узбіччі шляху!

А що ВІН осягнув на порозі нашого поля, під який забули покласти сокиру?

«За що ж боролись ми з ляхами? 
За що ж ми різались з ордами? 
За що скородили списами 
Московські ребра??.. засівали, 
І рудою поливали... 
І шаблями скородили. 
Що ж на ниві уродилось??!! 
Уродила рута... рута... 
Волі нашої отрута.
»

Недаремно дід казав, що «Рада б мати до дітей небо прихилити та зорями вкрити».

Якщо діти сіють руту, чи ж треба тоді землю скородити? На лихо, нащо той клопіт, коли поле тебе поглинає до останнього сухожилля, до останньої грудки солі, запеченої намертво у суглоби, до останньої надії на волю, до останньої краплі української сльози, що вилазить очима разом із маминою волею.

І прийдуть нові воріженьки, і співатимуть солодко про мир і любов, свободу і рівність, братерство й щастя. І візьмуть твою Матір у заручники, і вона знову буде оправдувати власну волю бажанням прихилити небо.

Воно ж – непорушне: зорі заклякли над Тарасовою Могилою й моляться до всіх богів одночасно, не вважаючи за потрібне запалити каганець надії.

Приходило Поле й шептало Йому на вухо:

Кайдани порвіте.

І вражою злою кров’ю

Волю окропіте.

Рута принишкла й з острахом дивилася на косу. ВІН мантачив її останній раз кісткою, що застрягла в горлі.

Народ спостерігав і милувався заходом Сонця. Рута й собі задрімала, наповнивши призахідний вечір духмяним запахом м’яти. З комина валив густий дим і виїдав очі.

- Дощитиме, - сказав ВІН і кинув кістку Бровкові під буду.

Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com

Який матрац обрати при болю в спині
Турбота про власне здоров’я завжди має бути в пріоритеті, особливо, якщо справа стосується стану спини. Для відновлення сил та здорового стану хребта й м’язів дуже важливо правильно відпочивати, користуючись усіма перевагами сучасних якісних матраців.
Читати більше
З чого почати навчання гри на гітарі
Вивчення нового музичного інструменту розширює кругозір та допомагає відкрити в собі нові таланти. Бажання освоїти гітару на початковому рівні легко реалізувати навіть при самостійній роботі, без звернення до викладачів. Розглянемо первинні етапи, що передують впевненому відтворенню кількох улюблених мелодій.
Читати більше