Персеполіс, урбаністичне чудо світу, перлина античного мистецтва. Коли думаєш: «Персеполіс», «Дарій великий», «перська імперія Ахеменіди», при цьому уявляється велич і слава на кшалт «Тисячі і однієї ночі». Я ніколи не думала, що колись, одного разу, я буду прогулюватися алеями Персеполісу, диво-міста, що це колись стане можливим. Воно надихає, переносить в славне минуле історії людства і змушує задуматися над мимоліттям історії.

Відколи я ступила на іранську землю, лишень мрію про одне: побачити це диво світу, доторкнутися  до стародавніх каменів  і прогулятися вуличками міста – символу Ахеменидської Персії, заснованого в 6 столітті до н.е. Дарієм Великим, «Королем королів, Королем світу».

Чому саме Персеполіс? Тому що це емблема великої цивілізації, яка багато чого залишила людству. Крім того, Персеполіс є одним з найпотужніших урбаністичних витворів в історії, свідченням великої імперії. Поява його величних руїн у тиші світанку є незабутнім явищем, ці руїни вражають і зараз. Величезні кам'яні велети з тілом крилатого бика і людською головою та кучерявими бородами зберігають вражаючу пишність. Бачачи ці руїни, які і на сьогодні вражають, переносять нас в минуле, зачаровують, адже ти «торкаєшся» історії та уявляєш цю імперію, а також «Короля королів, який… eсе це побудував».

По дорозі в Персеполіс

Приїхавши в Шираз, з нашого дешевого готелю, ми беремо таксі в Персеполіс, адже туди можна дsістатися тільки на таксі. Взагалі-то таксі відвозять і чекають на туристів, поки ті оглядають руїни. Мій водій дуже дружелюбний і щасливий, по-іранськи радісно привітав мене з «ласкаво просимо до Ірану» і відвозить мене до руїн, попереджаючи що години-дві достатньо, щоби оглянути все. Що, годину-дві?! Я так довго мріяла про мій тет-а-тет з історією Перської імперії! Я попереджаю, що я буду довше. Ех, мій водій проклинає, напевно, мою пристрасть до історії, тим більше до стародавньої історії, а тим більше до історії Персії. Навіть дня буде мало для мого побачення з історією.

Біля підніжжя гори Милосердя простираються до кінця обрію руїни Персеполіса, серце Ахеменідської імперії, однієї з найбільших і наймогутніших імперій Античності. Спалений Олександром Великим у 330 році до нашої ери, ця літня резиденція перських королів, яку викопали археологи в 1931 році, розкрила безцінні деталі про першу імперію античності.

Ворота всіх народів.

Ще тільки ранок, а вже спекотно, дуже спекотно. До того ж, я повинна покрити голову і вдягнутися як цього вимагає ісламська республіка: джинси (ох як в них спекотно), хустка на голові щоби покрити волосся, і вишита золотою ниткою туніка, на якій написано Шанель (куплена на місцевому базарі). Все це щоби не спокушати чоловіків. Туніку з довгим рукавом і довгими полами прийшлось також купити, як-от наші джинси виявилися досить облягаючими для ісламської республіки. Сонце вже нещадно сліпить, і ні дерева на горизонті. Я замислююсь, що якщо в лютому місяці така спека, то що ж твориться влітку? Але мій ентузіазм перекриває цю спеку.

При вході у невеликому музеї я купую собі книгу на англійській про Персеполіс, адже хочеться більше дізнатися про це місто. Я повільно підхожу до входу. Навіть сьогодні, двадцять шість століть після побудови, Персеполіс зберігає свою велич. Руїни велетенських палаців, старовинні хрестоподібні могили, висічені на скалі, залишки струнких колон, витончених вітром та сонцем, розкішні барельєфи і гігантські сходи, все тут вражає і надихає. Відвідувачі в минулому, як і я сьогодні, стояли з відкритим ротом, вражені красою та величчю Персиполісу, і прославляли Великого Короля та найбільшого з усіх богів - Агуру Мазду, які змогли побудувати таку красу.

Велич і падіння столиці.

Палаци і будинки столиці були побудовані в основному в період правління Дарія 1-го Великого (522-486 до н.е), якого дослідники й історики вважають справжнім засновником імперії Ахеменідів, і, мабуть, найкращим правителем за всю історію Персидської імперії. Благоустрій величезного палацового комплексу буде продовжений наступниками Дарія 1-го: Ксерксом і Артаксерксом, майже протягом шістдесяти років,  так і не будучи завершеним.

Величезний палацовий комплекс не був постійним місцем проживання королів. Але все тут таке величне і величезне! Для чого його тоді побудували? По суті, ціль нової столиці Персеполіса і полягала в тому, щоб вражати і щоби її було видно здалеку. І можна сказати, що королі цієї мети досягли: палац вражав усіх гостей столиці і залишав незабутнє враження.

Персеполіс виринув із забуття в середньовіччі, коли ченці, мандрівники та європейські знаменитості, як і прості тогочасні туристи, по суті, відновили загублену пам'ять про колишню столицю і минулу славу Перської імперії. Місто стало відомим у світі, коли у 1971 році шах Мохаммед Реза Пахлеві вирішив саме в Персеполісі провести святкування 2500 років заснування Перської імперії. Якщо шах прагнув відновити велич Перської імперії, то аятоли під час Іранської революції вимагали знесення руїн, щоб усунути будь-яке посилання на доісламське минуле Ірану. Дякуючи тільки губернатору провінції Фарс, адвокату Нозратолі Аміні, та мобілізації мешканців міста Шираз, Персеполіс був врятований. На щастя, з 1979 року величні руїни Персеполісу внесені по спадщини ЮНЕСКО, але цей статус також не рятує його від політичних та економічних сиїзмів.

Фахівці досі намагаються з'ясувати, для чого був побудований Персеполіс. На думку деяких, це місто був релігійним центром, національним святилищем, у якому планували святкування Нового Року,[1] головного свята зороастрійців.[2] Другі думають, що це було задумано як астрономічне місто, оскільки кажуть, що місто слугувало як грандіозний доказ імперської величі Ахеменідів. Тим не менше, завдяки археологічним знахідкам, ми знаємо, що Персеполіс також був задуманий як адміністративна та політична столиця, про що свідчить аналіз архітектурних залишків і записи на клинописних таблицях.

Палац Сто колон і його сходи. Безсмертні.

Щоб дістатись до Акрополя, потрібно піднятися подвійними сходами, які, ймовірно, були побудовані під час панування царя Ксеркса 1-го і які мали 111 сходинок. Ці монументальні сходи, вирізьблені з вапняку, мають ширину 7 метрів і лише 10 см заввишки (щоб гості та делегації могли піднятися на конях). Саме піднімання тими, по суті, нескінченними сходами і мало поступово показати відвідувачеві весь цей блиск та велич того, що на нього чекало. Цими сходами піднімались відвідувачі та делегації з усіх провінцій (тоді називались сатрапії) Перської імперії, аби віддати шану і присягнути на вірність великому королеві.

Ці монументальні сходи заслужено вважаються одним з шедеврів ахеменидського мистецтва, оскільки вони прикрашені барельєфами, на яких майстерно вирізані делегації різних народів Імперії, що приносять дари великому королеві. Сходам пощастило, їх засипало, коли дах Ападани обвалився під час пожежі на них, і тому вони прекрасно збереглися і до цього часу.

Головний вхід стережуть два величезні напівбики-напівлюдини, кожний висотою у 5,5 м, знесені на підніжці у 1,5 м (!), вони стережуть і спостерігають за рівниною, захищаючи місто від зовнішніх погроз. Внизу і біля голів биків можна прочитати написи на давній персидській, еламській та вавилонській мовах, які звеличують Ксеркса, «Великого Короля, Короля Королів, Короля всіх народів і всіх націй, і який, дякуючи Агурі Мазді звів цей вхід « всіх народів.»

Не викликає сумнівів, що творці цих биків були ассирійцями, про що свідчить схожість биків-ламасу із биками палацу Саргона в Хорсабаді. Як і ассирійські бики ламасу, вони теж вважаються міфічним символом королівської влади та свого роду ангелами-хранителями Великого короля та Ахеменідської імперії взагалі.

У північній частині сходів бачимо також королівську гвардію, відому як Безсмертні,[3] а також парад з конями та колісницями, які несуть королівський престол. Процесія народів, що привезли дари, є одним з найбільш вражаючих елементів в Парсі. Під час цієї церемонії вірності та принесення дарів делегації з усіх 23 сатрапій приносять дари і дорогоцінності, символи багатства своєї країни.

Велич і падіння міста.

Я залишаю руїни із сумом під пекучим сонцем. Безсумнівно, візит до Персеполіса захоплює, це велич одного з чудес стародавнього світу. В цей же час, я думаю про інші об'єкти Античності і Мезопотамії, яким не пощастило, багато із стародавніх міст було зруйнувано та пошкоджено останніми війнами в Іраку та Сирії. Неохоче, але іранський теократичний уряд захищає свою стародавню і доісламську історію, у той час як в регіоні інші уряди практично нічого для цього не зробили. Коли я запитала друзів-іранців про те, чи правильно, що скарби і експонати династії Ахеменидів зберігаються у великих європейських музеях, як-от Лувр чи Британський національний музей в Лондоні. На що вони мені відповіли, напевно, ці музеї – це найкраще місце їхнього зберігання. І з ними важко не погодитися. На щастя, Персеполіс продовжує і надалі існувати, розкопки та глиняні таблички продовжують відкривати свої таємниці переносячи відвідувачів в славне минуле Ахеменидської імперії. І дивлючись на цю велич, згадуєш вираз «Я, Король королів, Великий Король…Це я все це побудував.»