На твори мистецтва не поширюється стандартне економічне обгрунтування, внаслідок чого для таких оригінальних споживчих благ є свої економічні ознаки. Отже предмет мистецтва повинен відповідати таким критеріям:
- мати значну кількість охочих купити його за найвищу ціну,
- мати підвердження високої ціни прийнамні декількома міжнародними галереями або арт-консультантами,
- існування чи відсутність історичної, культурної цінності,
- наявність чи відсутність аналогів.
Все це схоже на філософію древніх: земля крутиться навколо сонця чи сонце крутиться навколо землі. Аргументації та доказів було чимало і виглядали вони справедливо у двох варіантах, але лише астрономія довела вірність першого твердження.
На даному ринку це просто неможливо, адже левова частка оцінки твору експертами схожа на українську приказку про бабу, яка вилами по воді щось писала.
Вони не беруть до уваги ні вартість матеріалів, ані час, витрачений на роботу або інші економічні чинники – вони дивляться на твір і кажуть, мовляв, тут нема експресії або я нічого не відчуваю, коли дивлюся на дану картину.
Зразу згадується фрагмент з французького фільму "Недоторкані" 2011р., коли після відвідин галереї герой Омара Сі настільки шокований тим, що клякси на полотні продаються за тисячі, сам вирішує щось таке накрутити, а потім вмовляє свого паралізованого підопічного впихнути полотно одному з його друзів, наголосивши на тому, що це твір нового і дуже перспективного художника. Вартість картини склала 11 000,00 євро і все через вагу слів, адже, на думку покупця, вони мали міцне підґрунття. Цим все сказано.
У мистецтві центром Всесвіту є екперти та експертна думка. Саме екпертна думка і варта тих зростаючих цін на твори мистецтва. Варто лише згадати недавню історію одного російського олігарха, якого французький арт-консультант обдурив на 1 мільярд євро. А справа була така: росіянин, у якого грошей кури не клюють, вирішив створити свою колекцію творів мистецтва, котрою одночасно можна було б похизуватися і яка б стала домашнім банком для зберігання валюти.
Він вчинив розумно і звернувся до одного із найшанованіших арт-дилерів світу. Той, в свою чергу, побачивши, що росіянин абсолютний дилетант у мистецтві, подумав, що якщо він його не обдурить сам, стане таким же... дилетантом. Отже, розумний француз для початку скуповував картини у колекціонерів для себе, потім робив накрутку 200% і пропонував їх росіянину, запевняючи останнього, що це дуже вигідна ціна. Той наївно погоджувався та купував, плюс до всього платив арт-дилеру комісійні за проведену операцію, які залежали від вартості картини.
За дивним збігом обставин, російський мільярдер дізнався про аферу лише тоді, коли чистий прибуток француза становив 1 мільярд євро. Це його неабияк образило і він подав позов до європейського суду, сподіваючись домогтися справедливості. Проте француз та експерти з тієї ж Європи стверджують, що шанси на виграш бідолахи становлять 10%. Але найцікавіше те, що на теренах Росії цьому мистецтвознавцю пропонують очолити комітет, який буде захищати росіян та їхні твори мистецтва від занадто розумних арт-дилерів, які схочуть їх обдурити.
Так чому ж люди сліпо довіряють експертам? Відповідь на це питання має психологія.
У деяких психологічних ресурсах згадується цікавий психологічний експеремент, який проводився у США в університеті Міссурі (Petty, Cacioppo, & Goldman, 1981). Вчені зібрали студентів з двох курсів: останнього та передостаннього, щоб розповісти про зміни, які чекали на них перед випускними екзаменами. Студентам повідомили, що з наступного року допуском до екзаменів стане залік по всьому матеріалу, який був викладений на останньому курсі.
Реакція на дану новину була така: студенти останнього курсу були абсолютно спокійні, адже їм не випало здавати залік і вони були згодні з такою необхідністю, адже вони слідували психологічному правилу "Якщо це говорить експерт – отже це правда". Студенти передостаннього курсу просто збунтувалися і всіляко аргументували безпідставність цього заліку та не погоджувалися із компетентною думкою, яку їм представили.
Неможна не звернути увагу і на ще одну цікаву прихологічну оцінку експертної думки.
Дивна аномалія була зафіксована Федеральною авіаційною адміністрацією США під час аналізу причин авіаварій, які були спричинені неправильним або помилковим рішенням капітана судна. При спілкуванні з командками таких літаків дослідники вияснили, що ніхто із помічників не зарадив аварії, хоча і міг би, лише через те, що вони абсолютно вірили в правильність дій своїх керівників.
Отже психологи довели і неодноразово, як цікаво працює наша психологія, а чисті прибутки арт-дилерів - як вигідно заробляти на цих цікавих особливостях людського сприйняття та аналізу інформації.
Якщо спробувати осягнути це, розкласти по поличкам, то мізки киплять у прямому розумінні. Але з іншого боку, якщо суспільство з легкістю називає митців дивними, екстравагантними, ексцентричними та ін. цікавими термінами, то чому економіка мистецтва має бути інша? Адже, якщо усі погодились на такі правила гри, то вони є вигідними і правильними.
Дивні, дивні речі…
Колекція живопису - навіщо вона? Частина 1
Колекція живопису - навіщо вона? Частина 2
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
