Щоб зрозуміти як формується ціноутворення на шедеври світового мистецтва, протрібно осягнути принципи роботи ринку, на якому вони реалізуються.
В чому сенс економіки? Отримувати найбільш можливий прибуток, накопичувати капітал і реалізувати владу та вплив, які йдуть в бонус до цього. Економіка, як провітря - вона всюди, і мистецтво не є винятком.
Бажання отримувати прибуток є мантрою багатьох бізнесменів, основи капіталу є їхньою релігією, а ринок мистецтва є одним із місць їхнього паломництва.
На сьогоднішній день майже всі ринки контрольовані, окрім ринку творів мистецтва. Такий стан речей дозволяє дуже непогано наживатися, дурити або проводити сумнівні й тіньові операції з відмивання грошей або інвестування в незаконні справи. Хочете непомітно дати хабар – подаруйте картину Айвазовського – припустимо, що середня вартість полотна цього митця сягає більше півмільйона євро – тому сума непогана, а з юридичної ти етичної точки зору – це ж картина, про який взагалі хабар йде річ – це ж естетичний подарунок для душі.
Так само можна відмивати гроші – уявімо, що полотно англійського живописця Джона Констебла варте 3 млн. фунтів стерлінгів, а потрібно відмити 9 млн., ви йдете до арт дилера і за приємні комісійні він зависить вартість до 10 млн – а далі дрібниці.
Чому так стається?
Все через те, що даний ринок схожий на Ейфелеву вежу – він стійкий, елегантний, новаторський, ризикований і при цьому в ньому так багато дірок, якими можна користуватися в не дуже легальних напрямах. У всіх інших видах ринку на перше місце виступає споживча вартість, а на ринку мистецтва це естетична, культурна, історична і субʼєктивна вартість.
Тобто одну ту ж картину в січні можна продати за вартістю 2 умовні одиниці, а в липні за 20 умовних одиниць, і ривок у ціні може пояснюватися такими розмитими аргументами, що просто вражає. Саме це й дозволяє робити цікаві операції на даному ринку, адже відповідальності за афери тут практично не існує - як довести або виміряти естетичну цінність?
Отже, цілком зрозуміло, що ринок мистецтва схожий на криве дзеркало або подорож Аліси в країну Чудес, проте дуже цікаво, як все-таки полотна та ін. види мистецьких творів мігрують з одних рук до інших.
Практично все мистецтво комусь належить – музеям, галереям, приватним колекціонерам або навіть знаходиться на балансі якихось організацій, адже колекції – це чудова альтернатива для вкладання капіталу. На ринок мистецтва не впливають політичні, економічні та ін. чинники – він живе сам по собі і тому такий привабливий.
Для того, щоби проводити реалізацію творів мистецтва, окрім стандартних галерей та аукціонів, люди придумали арт банкінг. Це організація, яка надає широкий спектр послуг для власників колекцій: використання існуючої колекції для придбання нових творів, використання колекції для покриття боргів, надання консультації арт дилерів при розпочинанні колекціонування, а саме вибору напрямку колекціонування, автора робіт, експертної оцінки та експертизи. А часом цей банк навіть стає співінвестором у майбутній операції купівлі нових творів. Тобто все, чого душа забажає, і навіть більше – вони скажуть в якій країні світу найбільш вигідно проводити купівлю-продаж, щоб зменшити податкове навантаження або й взагалі його уникнути.
Все зайшло так далеко, що ці ділки навіть можуть проводити операції в самому морському порту без декларування на митниці товару, який ввозиться морськими шляхами. Їхні товарні контейнери схожі на п’ятизіркові готелі, які здають кімнати для схову – це все практично ніде не афішується. Наприклад, прийшов контейнер у Францію, в цей порт прийшов колекціонер, там же в контейнері купив собі нову картину і одразу надіслав її в Японію без сплати жодних французьких податків, адже французи не в курсі, що операція взагалі відбулася, бо до митниці вона так і не дійшла.
Ось такий оригінальний механізм ринку, проте це лише вершина айсбергу, а що там далі?
Колекція живопису - навіщо вона? Частина 1
Колекція живопису - навіщо вона? Частина 3
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
