Кохання вщент розбите вже на друзки.
Реанімація не дала результатів.
Шаманять над душею щось подружки.
Не вистачає слів їм, навіть матів.
Ні штучне дихання, ані масаж на серці
Не зможуть відновити вже кохання.
Згоріли почуття в любовнім герці.
Вже спалені мости, в прах стерті всі бажання.
На дні душі за розміром амеби
Жага собі затаєно лежала.
Нагоди слушної, омріяної, де би
Все заново почать, собі шукала.
Її сльоза невинна омиває.
Розбурхує все тіло зсередини.
Душа не вмерла – знов собі кохає
І до сьогоднішньої навіть днини.
Анатолій ВЛАСЮК
12 квітня 2017 року
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
