|
13 квітня 2017
Володимир Танцюра |
Когда надломлена душа
И вдруг закончилась дорога,
Когда нет сил уже дышать,
И уповать на милость Бога,
Когда растоптаны мечты,
Друзья становятся врагами,
А ощущенье пустоты
Меня пугает под ногами,
Я стану молча на краю
Смирю обиду и сомненья.
И вспомню жизнь я всю свою –
Всю, до последнего мгновенья.
Тех, кто обидел, всех прощу.
Я буду вряд ли многословен…
У всех прощенья попрошу,
Пред кем я до сих пор виновен.
Назад свой взор не оберну,
Чтоб с прошлым навсегда проститься.
Раскину руки и шагну.
И полечу я… вверх, как птица.
17.11.2012
| 0 | 1161 |
Умови використання матеріалів сайту
Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку
Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com
