КОД НАЦІЇ

24 вересня 2016
Любов СЕРДУНИЧ

КОД НАЦІЇ

Зі здобуттям Україною незалежности ми почали пильніше придивлятися до своїх коренів, а заодно – й переоцінювати ті духовні вартості, до яких звикли, які довгі віки нам нав’язувались. Виявляється, не всі вони є нам рідними.
Ми з вами – українці. Ми – українці? А з чого це видно?
Ми зодягнені так само, як англійці, китайці чи французи; 
розмовляємо, як московини; 
прізвища, топоніми маємо спотворені – змосковщені; 
імена – грецькі, єврейські, італійські, латинські; 
міркуємо, як манкурти-перевертні, збоченці, чужинці; 
культура насмикана з усіх-усід; 
релігія – різна, але не рідна; 
звірокола (гороскопи) – теж чужі, нав’язані нам (східні, японські);
поводирі – чужинці, масони або манкурти... 
То ким же ми є насправді?!!


І це тоді, коли мову нашу визнано праматір’ю індоєвропейських мов, коли наші предки (орії, анти, укри, скити), поширюючи її, з нею дарували іншим народам і свою культуру, народні вірування та обряди. А позаяк маємо-таки власні імена, релігію, культуру, історію, то мусимо довести, що ми – не вітром занесені, не молодші, як нам намагаються нав’язати московинські історики і деякі доморощені політологи. Довести передусім самі собі! Бо маємо свою історію і культуру, а з нею – власні імена, мову, релігію, символи, обряди, традиції, свята, ментальність та ідеї, які попри безліч перешкод і заборон таки збереглися «від Сяну до Дону» і далі, де є українство і його сліди.

Та, на жаль, чуже, те, що 1000 років тому насаджувалось вогнем і мечем, за віки настільки тісно переплелося з українським, що вже нелегко й відрізнити. Але ж людина – «homo sapiens», тобто «людина, яка мислить». Лише людина має здатність мислити, а коли вона перестає це робити, то стає рабом. Передусім – духовним. А духовне рабство страшніше від фізичного. Ми досі оглядаємось на Москву, «за звичкою» говоримо т. зв. російською або суржиком. Пишу «так званою», бо Московія-Татарія навіть не спромоглася на власну назву для своєї держави і мови, а поцупила її в нас, тим самим привласнивши ще й нашу історію: річка Рось, Русь (Київська, Сурозька, Болохівська, Червона (Галицька), Закарпатська), Русколань, Росава, русичі – це ж наші назви і землі!..

З фізичного рабства ми, здається, вже вийшли, однак духовного ніяк позбутися не можемо. Проте нашим дітям ми повинні дати можливість розібратись у цих питаннях, аби вони могли відрізнити біле від чорного, добре від злого, рідне від чужого. Бо душа ж не терпить порожнечі, а особливо юна.
Зростання природного інтересу до всього рідного, переосмислення духовних цінностей можуть і мусять врятувати феномен української культури. І жодні нові історичні колізії вже не завадять відновленню зв’язків із надбанням наших предків. Традиційна культура давно й відчутно вичерпалась. І лише тому, що нехтувала національною. В Україні досі не вироблено культурної політики держави. Феномен української культури – це далеко не те, до чого звикли, це не інтернаціональна, не «масова культура», котра насмикана з усіх усюд і не має національного підґрунтя. Це наголос на слові «українська», а отже – національна, історична, народно-автентична. Адже переважна більшість наших обрядів має давнє, ще язичницьке, себто народне, коріння. Однак де нині наші обряди й звичаї, на яких виросли ми як нація й відбулася держава Україна? Адже український громадянин (поет, актор, освітянин, оратай, просвітянин...) означає не лише країну, в якій він мешкає. Українським повинен бути передусім його дух.

Національний одяг українців ще не є органічним, адже він досі відокремлений від повсякденного життя. А зустрічають же за одягом... Багато наших наймень спотворено. У мовлення українців необхідно повернути не лише слова, які були штучно вилучені з метою наближення до «общєпанятнава язика», а й вимову, завдяки якій українська була визнана наймилозвучнішою серед тисяч мов світу (нáголоси; закінчення (чести, любови, радости...)). Про рідну релігію на державному рівні навіть не говориться, хоча б із просвітницькою метою! 
«Для українців справа просвіти є справою національного відродження» (Борис Грінченко). Позаяк усе йде від людської душі. І від непросвітленої та спотвореної, на жаль, також. Звісно, одним днем, роком, одною статтею помилок не виправити, чужого не витравити, на рідне не навернути, хоча й ці поступові кроки важливі. Одначе можна-таки. Якщо міркувати. Бо 

сприймають за своє все ложне 
лише невігласи, раби.
Рабом зробити стільки можна, 
що... можна вже і не робить!..

Тому не даймо нашу душу в полон чужинцям, наповнюймо її рідним змістом, аби не стала вона в чужих руках знову маріонеткою. Відчуймо кожен свою відповідальність за цю шляхетну справу. Як візитівкою будь-якої людини планети повинна бути людяність, так візитівкою будь-якої країни – її націоналізм. Без нього нарід і людство є лише безликою масою. «Криза культури супроводжується духовною кризою» (Павло Мовчан). А «нарід без власної автентичної культури зникне», як сказав мислитель Девід Лейн. 
В української нації є чим пишатися. Тож потреба відроджувати національний дух актуальна, як ніколи. Проте без знання наших витоків не збережемо народної душі. 
Вишукуймо кожну можливість і нагоду наповнити наше життя, обряди, свята українською суттю, духом рідного нам народу – з метою індивідуального та національного самовираження українців і задля відродження наших одвічних звичаїв, заради формування справжнього патріотизму та національного відродження України. Бо це – наш портрет, і наш захист-оберег, і наш код, код української нації. 

(© Любов СЕРДУНИЧ)

Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com

Миколай, якого ви не знали
Уже вночі ти будеш копирсатися під подушкою у пошуках подарунків від Миколая. А чи знаєш, як це свято відзначали наші предки? Зможеш похвалитися знанням легенд про Чудотворця? Тобі відома його історія? Ні? Тоді мерщій читати статтю, аби не отримати різки замість солодощів!
Читати більше