Кобза та балалайка, або Харківська трагедія

Шановний читачу, тема кобзи піднята недаремно. І сьогодні вона в період війни на сході України актуальна! 
Кобза  етнічний український музичний інструмент. Це був вірний супутник кобзарів та лірників.


Кобза бере за серце, ніжно грає,
Вона, мов спів красуні України,
Неначе вітер степом повиває,
Це етнос нашої країни.


Хто такі кобзарі? Із самого початку це були покалічені в битвах козаки, які не просто грали та співали пісень, а були хранителями історичної пам'яті України. Ось що про них писав ще в XIX ст. німецький учений Г. Трігген: «В Україні від села до села і від хати до хати ходять похилі віком дідусі-кобзарі і співають пісні про минулу славу, про зруйновану могутність хоробрих козаків, пісні, у яких правдиво... змальована історія, звичаї цього народу, пісні великої історичної вартості... У жодного слов’янського народу національний історичний епос так своєрідно не розвинувся, як в українців... 
Але кобзарі не завжди були сліпі та покалічені. На народних картинах козака Мамая зображено молодим, здоровим і зрячим.

На полотні він виконує пісню в супроводі кобзи, але в будь-яку хвилину готовий стати до бою.
Слава кобзарів була всесвітньою, це був символ українського народного духу нації.
І як завелося ще із середніх віків, на арені московитів виникає жалюгідна пародія на кобзу — балалайка.
Але призначення їх було зовсім не до порівняння.
Кобза — це інтелігентний інструмент, а кобзарі були особливою кастою в Україні. Ними могли стати люди, які пройшли навчання й посвяту, тобто вони були професійними виконавцями. Балалайка —  це інструмент для ярмарок та закладів, у яких влаштовували пиятику.
Українські кобзарі почали згуртовуватись та створювати кобзарські братства. До початку кривавої революції 1917 року українське кобзарство було досить популярним в Україні та Європі.
А в період більшовицької чуми виникає питання про знищення кобзарів України, бо балалайка для вбивць та пияцтва  —миліша.
Це вбивство, зроблене московитами, увійшло в історію як «Харківська трагедія», відбулось воно 30 грудня 1930 року.
По всій Україні офіційно було оголошено, що кобзарів з усіх областей запрошують до Харкова на Всеукраїнський кобзарський з’їзд.
Кобзарі, бандуристи, лірники приїхали на конгрес з усієї України, з маленьких забутих сіл. Кілька сотень були присутні на конгресі. 
Кобзарі заповнили один з кращих харківських театрів. У кожного в руках інструмент, кожен одягнений у святкову вишиванку.
З’їзд відкрився спільним виконанням Шевченкового «Реве та стогне Дніпр широкий …». Уявіть, весь зал (а зібралися майстри найвищого ґатунку) натхненно співає!
Потім були вітання від уряду України, доповіді про стан кобзарства, шляхи подальшого його розвитку.
А тим часом на всіх виходах із залу з’явилися молоді в цивільному, але з явно військовою виправкою. Незабаром ряд за рядом почали піднімати делегатів і під суворим наглядом виводити у двір, а там вже вантажівки. Кобзарів, а це були в основному люди похилого віку, щільно укладали в машини і, прикривши брезентом, кудись везли. Ніхто ні на які питання не відповідав.
Низка автівок мчала по нічних вулицях Харкова в бік залізниці, до товарної станції. Там, у віддаленому глухому куті, уже стояв ешелон – десяток «телячих» вагонів. Уже через годину всі делегати недавнього з’їзду були в вагонах.
Зануривши в ешелони, їх підвезли до околиць ст. Козача Лопань.
Пізно ввечері кобзарів і лірників вивели з вагонів до лісосмуги, де були заздалегідь вириті траншеї. Поскладавши незрячих кобзарів в одну шеренгу, загін особливого відділу НКВС УРСР почав розстріл… Коли все було закінчено, тіла розстріляних закидали вапном і присипали землею. Музичні інструменти спалили поряд…
У грудні 1933 на пленумі Всеукраїнського комітету профспілки працівників мистецтв, комуністична верхівка назвала українські народні музичні інструменти «класово ворожими».
Ось так трагічно склалася доля українських кобзарів. Така була кривава боротьба балалайки московитів та української кобзи.

Слава кобзарям України!

Зображення pinterest.com

[adSlot9]

Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com

Щиро дякую за чудову статтю!
ТИ ГРАЙ, НАША КОБЗО!
Озветься ще віщий степ,
Озвучить колишню брань.
І слава твоя зросте,
Лиш грай, моя кобзо, грай!

Про час, як була біда,
Як нищили нас в ярах,
Правдиво оповідай.
Ти грай, моя кобзо, грай!

Про того рабства віки,
Як нищив північний враг,
Як вільнився дух козаків,
Ти грай, моя кобзо, грай!

Про те, що співав Мамай,
Коли не було й пера…
Мамаїв давно нема…
А ти, бандуронько, грай!

Відлунюй в серцях, буди!
Бо я – не манкурт, не раб.
До змагів нових веди!
Ти грай, наша кобзо, грай!

І в темінь нічну, і в рань
Край душу про рідний край.
Зійшла ж бо вже наша зоря!
Ти грай, наша ліро, грай!

Зліковуй від давніх ран!
Гуртуй поснулих, збирай!
За волю – одвічна брань.
Ти грай, бандуронько, грай!

І знову гряде пора!..
Знов стогне земля сира...
Ти – замість сурми й пера,
Тож – грай, наша кобзо, грай!
(Любов СЕРДУНИЧ, збірка "ЗАЙДАМ – ЗАСЬ!", 2016)
ДУМА ПРО УКРАЇНСЬКИХ КОБЗАРІВ,
ЛІРНИКІВ, БАНДУРИСТІВ,
ЗНИЩЕНИХ ІМПЕРСЬКИМ РЕЖИМОМ

Не віщала зірка рання,
Що вже – не співці, а бранці,
Лиш хрести на сорочинах
Віщували будучину. Гей!
Ге-ей, гей, гей, гей!
Віщували будучину.
П – в: А зима холодная,
Воленька голодная.
Україно, мати-нене,
Не забудь про мене! Гей!
Ге-ей, гей, гей, гей!
Не забудь про мене!

Сколотились яничари –
Заячали струни-чари.
Ще співали п’ять, ще – зо два…
Й тих поглинула безодня. Ойййй!.. …. (Програш)
Й тих поглинула безодня…

Так зібрали Пісні віче,
Насміхалися у вічі,
Насміхалися нечеми,
Бо не мають свеї чести. Гей! Ге-ей, гей, гей, гей!
Бо не мають свеї чести!

Насміхались, лютували,
Розпинали, катували,
Насміхалися катюги,
Та бриніла пісня друга. Гей! Ге-ей, гей, гей, гей!
Та бриніла пісня друга!


Гей кобзарики, шістсот вас.
На світаночку, з росою,
Потоптали цвіт співочий,
Затулила кобза в’очі. Гей!
Ге-ей, гей, гей, гей!
Затулила кобза в’очі…
П – в: А зима холодная,
Воленька голодная.
Україно, мати-нене,
Не забудь про мене! Гей!
Ге-ей, гей, гей, гей!
Не забудь про мене!

Українонько жадана,
Возроди ту пісню давню,
Що за неї рвали чуба,
Україно, ненько люба. Гей!
Ге-ей, гей, гей, гей!
Україно, ненько люба!

Що за неї катували,
І топили, і вбивали.
Возроди ту пісню давню,
Рідну думу нашу славну! Гей!
Ге-ей, гей, гей, гей!
Рідну думу нашу славну!
П – в: Доле наша, маківко!
Україно-матінко!
Не зганьбити, боронити,
Правду-волю захистити!
Щоб тобі у світі жити!

Хоч недоля, хоч не вільні –
Не втопити пісню вільну.
Тож не вмре і не поляже,
А нащадкові розкаже
Славу України. Гей!
Ге-ей, гей, гей, гей!
Славу України!
(Любов СЕРДУНИЧ, збірка "ЗАЙДАМ – ЗАСЬ!", 2016)
Чудернацькі професії Стародавнього Риму
Люди бувають вельми чудернацькими. Іноді взагалі не вкладається в голові те, що у світі існує стільки різних культур. З одного боку, агов, це ж нормально, так і має бути! А з іншого — дивина. Рим завжди захоплював своєю багатою історією, митцями й краєвидами. Та чи знали ви, якими нетиповими професіями послуговувалися мешканці Стародавнього Риму?
Читати більше
Олена Теліга: поетка, патріотка, модель
Ця жінка була унікальною: українкою по духу і за походженням, хоча і народилася в Російській імперії та спілкувалася довгий час російською. Вона знала, що таке багатство і не зламалася у бідності. Вона була однією з багатьох і єдиною у своєму роді.
Читати більше
15 місць на Землі, які виглядають, як пейзажі з інших планет
Наша планета – справжнє джерело сюрпризів. Ми думаємо, що знаємо про неї все, але часом нам зустрічаються такі місця, потрапляючи в які, складно повірити, що це та сама планета. Запрошуємо вас у подорож до різних куточків Землі, де все виглядає настільки незвично, що здається, ніби ми покинули межі нашого космічного дому.
Читати більше