Книги, які вчать поважати

«Бог завжди подорожує інкогніто» Лоран Гунель

Видавництво: «Клуб Сімейного Дозвілля»

Книга, яку легко можна брати із собою, адже має невеликий розмір, — «Бог завжди подорожує інкогніто» Лоран Гунель. Читаючи, я і не здогадувалась, що автор є психологом, і взагалі, за назвою я думала, що це зовсім про інше. Як я помилялася. І ні, тут не про навчання, не про психологічні уроки чи теорії, тут про історію Алана, який хотів утнути найгіршу помилку у своєму житті. І протягом усієї історії героєві зустрічаються по життю нібито випадкові люди, які його направляють та розраджують. Але головне питання, — чи це не випадковість? Читати історію було цікаво, оскільки в кожному закапелку я бачила щось магічне. Той поштовх, той крок, який вирішує долю життя Алана. Описи Лорана теж варті окремої уваги, завдяки їм я змогла детально намалювати картинку у голові і йти нею впродовж книги. І що цікаво, по закінченню книги вже почала думати про своїх випадкових перехожих, чи, можливо, невипадкових?

«Я сповідаюсь» Жауме Кабре 

Видавництво «Фоліо»

Цікава та глибока книга — це перше, що ви маєте знати про книгу. Книга Жауме Кабре не приголомшлиа, але варта уваги. Автор зумів зберегти  кращі традиції європейської літератури XX століття: ерудованість, інтригуючий сюжет, рефлексію та багато іншого. Рекомендую до прочитання всім любителям європейської літератури, воно того варте, і нехай не лякає обсяг цього гіганта, не все так страшно, як здається.

Складно зрозуміти усі ліричні відступи, оскільки вони висвітленні, ніби провали читача крізь дірку в часі. Моментами, здається, що автор захопився кінематографічним прийомом або просто це його фішка, але до цієї книги вона не припала. Історичні вставки я люблю, та гадаю не кожен проникнеться, бо мало кому цікаво читати історія скрипки чи щось у цьому дусі. Люблю прослідкувати психологічні реакції в людях і читати про їхній внутрішній стан. Саме тому мені і сподобалася розповідь автора. Жауме Кабре писав, що "книга, яка не варта того, щоб її перечитали, тим більше не заслуговує на те, щоб її взагалі читали". І ця книга саме та, яку варто читати і перечитувати.

Якщо ви не готові, краще не читати. Зачекайте, до того часу коли будете. Бо багато хто вважатиме її заважкою, деякі подумають, що це порожні слова, а інші знайдуть щось особливе. І в такий спосіб книга знайде свою аудиторію. Фінал справді яскравий та вражаючий. Ви полюбите Каталонію, іншими словами подивитися на Другу світову й оціните справжню силу мистецтва.

«Чекай удома, коли повернусь» Сафарлі Ельчін

Видавництво Bookchef

Скільки емоцій приносить це маленьке диво!! Повірте. Лірична проза — як це гарно.

 Було дуже приємно читати, дуже хотілось, щоб книга не закінчувалася.

Про що: батько пише листи своїй дочці, якої немає в живих. Це він робить щоденно. Листи дуже чуттєві, наповнені жалем, тугою та слізьми. Насправді ця драматична історія із невпинним крокуванням до мети. Книга вміло покаже, як важливо оберігати когось, любити і не вимагати неможливого. Що прості речі теж прекрасні. Добро живе у нас! Нам багато не потрібно — любов, промені сонця і життя! Та, врешті, ми чомусь забуваємо про це. Гадаю, книга залишиться надовго у ваших серцях, як і в моєму! Листи... як давно ми цього не робили. Тут кожен різний, кожен невеличкий та проникає в глибину душі.

У кінці книги буде список пісень, які наповнюють цю книгу, і вони слушно підібрані та атмосферні.

⠀

«Леді Африка. Жінка, яка підкорила небо» Пола Маклейн

Видавництво «Наш Формат» 

Розпочну з того, що книга стала бестселером New York Times та названа книгою року за версією мережі радіостанцій National Public Radio. Я мала це сказати, щоб ви вже з першого речення зрозуміли, авторка написала справді крутий роман! Розповідь про першу жінку-пілотп, яка живе бунтівним життям на африканському континенті. Саме Берил Маркґем першою здійснила безпосадковий переліт через Атлантику зі сходу на захід. Якщо ви гурман і полюбляєте якісну художню літературу, — вам сюди! 

Книга написана на реальній історії, тому вона неодмінно зачепить кожного з вас. Гадаю, історія більшою мірою орієнтована в основному на жінок. У романі фігурує безліч історичних персонажів. Чудова природа та "не такі" локації, як завжди. Сила духу, класна вдача та любовні історії, — усе що вимагає якісний роман. Звісно рекомендую, адже головним критерієм є те, що книга здатна перенести вас в іншу епоху, і хто знає, можливо, і надихнути на різкі зміни в своєму житті.

«Мій дідусь був черешнею» Анджела Нанетті

«Видавництво Старого Лева»

Книга відзначена преміями у Франції, Німеччині та Італії, а авторку номінували на головну премію в дитячій літературі - премію Г. К. Андерсена. Скажу вам одне, я давно нічого подібного не читала. Як на мене, саме цього бракує читачеві. Коли ти читаєш великих геніїв, як-от Гемінґвея, Ґете, Умберто Еко (перераховувати можна вічно), книга за книгою твій розум твердіє, почуття застигають, а проста наївність зникає. Нам бракує безтурботності, читання для відволікання.

Ясна річ, я не кажу читати постійно книги на кшталт «Мій дідусь був черешнею», але вони потрібні. Потрібні, для того, щоб перевести подих. Стилістика тексту проста, але, знаєте, саме тут вона є влучною. Розповідь маленького хлопчика, що хоче знати все та не хоче, щоб його батьки сварилися, щоб дідусь (із села) став веселішим, а бабуся з дідусем (із міста) звертали на нього більше уваги. Приголомшливо, правда? Ми забули, що дітям потрібні прості речі, а ця книга нагадує нам про це. Книга оформлена стильно, веселі ілюстрації покажуть незрозуміле зрозумілим, і після них ти дивитимешся навколо очима Тоніно. Покажу вам одне речення, можливо, після якого вам захочеться прочитати історію доброго хлопчика: «Але я все одно був переконаний, що ти не вмираєш, поки хтось тебе любить». 

« Ґабріель Зевін «Славетне життя Ей-Джея Фікрі» Габріель Зевіс

Видавництво «Віват» 

Це не світова класика, не видатний твір славетного письменника, це просто добра та душевна історія від талановитої авторки. У романі — атмосферно про книгарні. Книжка має сподобається всім книголюбам. Погодьтеся, цікаво читати про життя власників книгарень, — що вони читають, який у них підхід до літератури та як відрізняють хорошу літературу від поганої. Ґабріель Зевін – американська письменниця, що написала шість романів. 

Роман з великою кількістю персонажів, корисними літературними порадами та інтригуючим сюжетом, що тримає до останнього. Дія відбувається на острові Аліси. Саме там знаходиться книгарня, власником якої є Ей-Джей Фікрі. Він відлюдник, який потроху зловживає вином і нехтує присутністю людей. Як це часто буває, все перевертає низка несподіваних подій, яка допомагає героєві наповнити своє життя: у нього з’являються кохання, друзі і навіть донька. У власній книгарні Ей-Джей знаходить дворічну дівчинку, яку залишила невідома: дитина — красуня, розумничка, яка зачаровує героя. Саме із цієї сторінки життя героя повністю змінюється. Він стає добрішим, а серце його теплішає. Така собі казка для дорослих. У книзі хороший гумор, вона викликає приємні емоції і її хочеться дочитувати до кінця.

В авторки вийшло щось справді душевне і сентиментальне. І водночас це легке чтиво для відпочинку. Головного героя починаєш любити, співчувати йому, а по завершенню книги — навіть трохи за ним сумувати.

« Століття Якова» Володимир Лис

«Видавництво Старого Лева»

Сльози лилися горохом, серце стукало голосно-преголосно, а руки перегортали сторінку за сторінкою. Ух, книга "Століття Якова" просто зірвала мене. Чому? Ну погляньте: хоча це не топова книга і роман не про модні стосунки — там все просто, все по-справжньому. Старезні будинки, хвилювання не про модний одяг, а про виживання, про життєві негаразди та любов, кохання і ще раз любов.

Неймовірна історія життя людини, яка увібрала складний життєвих шлях: зради, кохання, війну, репресіїї та концтабір. Яків Мех — головний герой, харизматичний старенький дідок, який розповідає все про своє непросте життя. Його настільки цікаво описали, що історія здається правдою, а Яків — реальним персонажем. Дуже щира книга і сповнена цілим букетом емоцій. 

« У війни не жіноче обличчя» Світлана Аліксієвич 

Видавництво «Віват»

Книгу перекладено понад 20 мовами! Це документ людської пам’яті, запис історій жінок, яких війна змусила взяти в руки зброю для захисту рідної землі від фашизму. 

Книга — результат кількарічної кропіткої праці: авторка розшукувала учасниць Великої вітчизняної війни і записувала їхні свідчення, які цілковито відрізнялися від свідчень чоловіків-ветеранів та від офіційної форми викладу спогадів про ті події.
 

Письменниця досліджує духовний світ жінок, які виживали в нелюдських умовах війни. Ба більше, у книзі зображено їхнє ставлення до смерті і необхідності вбивати, стосунки з чоловіками-однодумцями і командирами, про побут на війні; про бажання жити після всього побаченого і пережитого, а ще — про повоєнну необхідність повернутися до жіночності, яка виникала не лише з внутрішньої потреби, але й через тиск суспільства, бо навіть найближчі люди вимагали якнайшвидше витіснити пережитий жах із свідомості.

«Прислуга» Кутрін Стокетт

«Клуб Сімейного Дозвілля»

Роман, що запам’ятається вам надовго. Авторка настільки яскраво продемонструвала всі реалії 60-тих років, що починаєш розуміти, книга не стільки про расову нерівність, як про нерівність взагалі. Усі бар’єри у нас у головах, їх ставлять люди, щоб бути вищими рангом, хоча ніхто не розуміє, що усі ми рівні, і тільки наші вчинки показують, хто кращий, а хто — ні. Таку книгу треба мати у своїй домашній бібліотеці.

Що вам сказати, книга крутезна! Яскрава, сильна книга, що запам’ятовується. Вона торкнула до глибини душі. Адже несе тільки реалії тодішніх часів, часів людської нерівності, пихи та страху. Біла жінка розповідає у своїй книзі про важку працю чорношкірої прислуги. За цими історія криється стільки життя, ненависті, пригнічення та надії. Цікаві персонажі з усіх сторін барикад. Як ці заможні жінки дозволяють чорношкірим жінкам виховувати своїх дітей, але не терплять навіть дотику до себе. Тема досить важлива, й авторка змогла її передати. 
 

«Борошняні немовлята» Файн Енн

«Видавництво Старого Лева»

Головний герой Саймон Мартін — не казкова вигадка, він простий учень пересічної школи, який грає у шкільній футбольній команді. У чому він особливий? Певне, у тому, що провів зі своїм батьком рівно 1008 годин. Розбишака намагається стати чемним хлопцем, усе через шкільний експеримент «борошняні немовлята». Кожен учень має протягом 21 дня опікуватися трикілограмовим мішечком із борошном — не залишати його без нагляду, слідкувати за вагою і чистотою.

За допомогою шкільного експерименту Саймон змінює погляд на навчання, на батьків, відкриває у собі хист до піклування про ближнього. Випробування з мішками витримуюють не всі. Дехто викидає мішок у болото, хтось просто починає ненавидіти свого “підопічного”, а хтось засновує платний дитячий садок для мішечків. Власне, авторка демонструє відповідальність не просто перед борошняними мішками, а перед своїми справами та діями. Файн Енн намагалася уникнути моралізації, припускаючи можливість існування й “вітрильників”, і тих, кого “манить колиска дитяча”. Сюжет без крутих поворотів, крім того, це світовий бестселер. У книзі немає жодного жіночого персонажа із власним голосом. Більшість читачів обурило те, що книги бракує і сюжет не надто драматичний. Книга для середнього шкільного віку.