|
21 жовтня 2015
Liubov Kovalchuk |
Всеволод Нестайко - геніальний український письменник. Вибрати щось найкраще - неможливо. Всі його твори хочеться перечитувати знову і знову. Але все ж є три його книги, які я полюбила найбільше.
Пригодницька повість про двох школярів Яву та Павлушу з села Васюківка, що під Києвом. Книга перекладена 20 мовами і внесена до списку Андерсена. З хлопчиками відбуваються різноманітні пригоди (хороші та не дуже), які, переважно, вони й самі собі організовують. Книгу я перечитувала стільки разів, що аж вивчила перші три сторінки напам'ять. А чого вартує лише лексикон діда Варави!
— От знайдибіда, авантюрист шмаркатий! Ванькоо-о! Вилазь зараз же! Бо такого втру маку — тиждень чухатимешся! Вилазь, чуєш!
Останнє видання відрізняється від оригінальної редакції, автор знищив деякі ідеологічні моменти, пов'язані з радянським минулим. Хоча я вважаю, що Україні від радянського минулого нікуди не подітись і читати потрібно таки стару радянську версію. Адже книга писалась у 60-70-ті роки. І писалась вона про тогочасних школярів, а не про сучасних.
Повість-казка по школяра Васю, який загубив у лісі свого друга Валеру. І після цього з ним починаються траплятися неймовірні пригоди. У лісі він зустрічає чарівну Незнайомку, Бабая, Кощія Безсмертного, сонячного зайчика та інших добрих і поганих істот. Вася не покидає друга у біді та йде на все, щоби знайти його та визволити з рук вражої сили. І разом з тим Вася починає розуміти такі прості, але дуже важливі речі. Він бачить забруднену річку та засмічене узлісся і розуміє, яка це шкода для довкілля. І роблять таке прості звичайні люди...
Посеред галявини чорнів великий вигорілий круг - залишки вогнища. А навколо валялись порожні консервні бляшанки, биті пляшки з-під пепсі-коли та лимонаду, уривки газет, подерті поліетиленові кульки та інше сміття. Край галявини похилило свою буйну голову поламане деревце горобини....
.... - Невже це люди зробили? - вражено мовив Терентій, дивлячись на зламану горобину, на чорний вигорілий круг, на сміття навколо нього. Васі раптом стало соромно перед сонячним зайчиком за людей.
Повість-казка про хлопчика Грайлика та його друзів. Завдяки його бурхливій уяві з ним відбуваються неймовірні пригоди, в яких він проявляє мужність, відважність та винахідливість. А ще - повагу до жінок.
- І тобі треба зникати?
- Треба. Ти ж сама казала, що справжні лицарі передусім шанують жінок. А мама - це ж найперша, найголовніша жінка у світі.
Мабуть, всі знають, як виглядає головна героїня цієї книги. Руда дівчинка з кісками у двох різних панчохах та велетенських черевиках. А ще вона надзвичайно сильна і спить догори дригом. Книга вчить, що неординарність - це добре. Завдяки Пеппі, звичайнісінькі несміливі діти - Томмі та Аніка - стають хоробрими, цікавими та сильними. Але сіра маса не завжди добре сприймає цю надзвичайну дівчинку. Адже ті, що відрізняються від інших, завжди викликатимуть у людей нерозуміння та роздратування.
Панна Русенблюм похитала головою.
- Чому в коня кутні зуби горбкуваті? - спитала вона.
- Гм, а ти певна, що вони горбкуваті? - задумливо спитала Пеппі. - А втім, ти можеш спитати в самого коня. Він стоїть он там, - додала вона, показуючи на свого коня, прив'язаного до дерева, і вдоволено засміялась. - Як добре, що я його привела! А то б ти, мабуть, ніколи й не дізналась, чому в нього кутні зуби горбкуваті. Бо я, щиро казати, не маю про це ніякого уявлення. І питатися в коня теж не хочу.
Панна Русенблюм так стулила губи, що рот у неї став, як тоненька рисочка
Повість-казка польського автора Яна Бжехви про пригоди хлопчика Адася Незгодки у фантастичній академії пана Ляпки. Пан Амброжи Ляпка розуміє мову тварин, може потрапити у будь-яку казку, готує смачні страви зі різнокольорових скелець і, звісно ж, має свою таємницю. З Адасем відбуваються різноманітні дива, як от потрапляння у рай для собак чи зустріч із самим Гансом Кристіаном Андерсеном. Чудова книга, яку хочеться перечитувати ще і ще.
Він може будь-коли сказати, хто що думає; може сісти в крісло, яке мало б стояти поруч нього, але якого насправді немає; може літати, як надувна кулька; може з маленьких предметів робити великі й навпаки; вміє з барвистих скелець наготувати різних страв, а то ще зніме полум'я свічки й кілька днів носить його в кишені жилетки.
Одне слово, він всемогутній.
Якось, коли я думав про все це на уроці, пан Ляпка насварився на мене пальцем і сказав:
— Послухайте, голуб'ята! Декому з вас здається, що я — чарівник чи штукар. Тим, хто так вважає, скажіть, що вони — телепні. Я кохаюсь у винахідництві й чудово знаюся на казках. От і все. Та коли ви хочете приписувати мені якісь дивовижі, то це мене не обходить. Можете фантазувати, скільки вам заманеться. Я не втручаюся в чужі справи.
Ця книга - друга і найвідоміша частина циклу "Хроніки Нарнії". "Хроніки" розповідають про створення, розквіт та загибель чарівної країни Нарнії. Четверо дітей потрапляють туди через шафу у старому будинку. Там вони зустрічають безліч міфічних істот, ведуть боротьбу зі злою Чаклункою та виконують давнє пророцтво з допомогою лева Аслана. Всі сім книг я прочитала вже у дорослому віці. Книги досить філософські та містять багато посилань на християнство. А також викликають легкий сум, тому що в кожній книзі хтось з героїв покидає Нарнію назавжди, адже стає занадто дорослим.
"Ого, яка величезна шафа!" — подумала Люсі, рухаючись далі та відводячи обома руками вбік поли шуб, щоб зробити собі місце. І тут відчула, як під ногами щось зарипіло. "Дивно, невже тут стільки нафталіну?" — подумала вона і нахилилась, аби помацати його. Але замість твердого і гладкого дна шафи рука знайшла унизу щось м'яке, сипке і дуже зимне. "Що за чудасія?" — пробурмотіла дівчинка і ступила ще кілька кроків уперед.
Наступної миті до неї дійшло, що об її обличчя й руки треться не м'яке хутро, а щось тверде й шорстке, ба навіть колюче. "Ой, воно геть як галузки!" — вигукнула Люсі. Тепер вона побачила перед собою світло, але не за півметра, де мала би бути стінка шафи, а десь далеко попереду. Щось холодне і м'яке сипалось на неї згори. Через якусь хвильку дівчинка зрозуміла, що стоїть у лісі серед ночі, під ногами лежить сніг і в повітрі кружляють сніжинки.
Про цю книгу чеського письменника, я думаю, мало хто чув. А прочитати варто. В ній розповідається про простого шевця Румцайса, який за "образу ноги пана війта" позбувся роботи і став розбійником. Румцайс бореться за справедливість та виставляє на посміх князів, панів та їх прибічників. Згодом він закохується у дівчину Манку, яка починає йому допомагати.
Зрештою війта знову здолав сон. Раптом гілки розсунулися і поряд з Гумпалом став швець Румцайс. Та як же він змінився! Підборіддя обросло густою бородою, і в бороді гніздився рій лісових бджіл. На голові — капелюх із букової кори. Куртка — із клаптиків червоної кордовської шкіри. Штани усі в дірках, ремінець ледве тримається, а за ремінцем — пістоль із широченним дулом, наче кульок. Тільки черевики нові та гарні.
Румцайс зробив крок і зупинився біля славетних ніг війта. Оглянув їх, а тоді легенько, як швець, і спритно, як розбійник, стяг із Гумпала чоботи.
Потім ще раз мовчки подивився на могутні ноги війта в смугастих панчохах і вщипнув Гумпала за великий палець.
Війт прокинувся і злякано скрикнув:
— Ой, боже ж мій, розбійник!
— З вашої волі, пане війт! — сказав Румцайс і показав:— Ондечки дорога з лісу до Їчина, пане війт.
Тихо гойднулися гілки ялинок, і Румцайс зник, ніби ніколи його тут і не було.
— Ох і дивний сон мені приснився,— пробурмотів війт, підвівся й хотів обтрусити коліна. І не повірив власним очам! З землі на нього дивилися дві велетенські ноги в самих смугастих панчохах.
— Ну й нехай,— люто просичав Гумпал до кущів.— Я й так дійду, Румцайсе. Але начувайся — матимеш ти завтра перед собою князівських гармашів.
— Тру-лю-лю! — весело засвистів у кущах розбійник Румцайс.
Новели написані англійським математиком Чарлзом Лютвіджем Доджсоном (він же Льюїс Керрол) у жанрі абсурду. Дівчинка Аліса біжить за Білим кроликом, провалюється у глибоку нору та опинається в Країні Чудес. Книга містить сатиричні натяки на знайомих Джонсона, пародії на шкільні вірші, лінгвістичні та філософські жарти. Також існує припущення, що в книзі використовуються математичні поняття. Книгу можна перечитати 100 разів, але кожного разу відкривати у ній щось нове.
Кіт, однак, знову всміхнувся, тільки трохи ширше.
"Ніби сподобалося," - подумала Аліса, й повела далі:
- Чи не були б ви такі ласкаві сказати, як мені звідси вибратися?
- Залежить, куди йти, - відказав Кіт.
- Власне, мені однаково, куди йти... - почала Аліса.
- Тоді й однаково, яким шляхом, - зауважив Кіт.
-... аби лиш кудись дійти, - докінчила Аліса.
- О, кудись та дійдеш, - сказав Кіт. - Треба тільки достатньо пройти.
*Джон Кемені ставить запитання Аліси і знамениту відповідь Кота епіграфом до розділу про науку і моральні цінності у своїй книзі "Філософ дивиться на науку". Відповідь Кота дуже точно відображає вічний конфлікт між наукою та етикою. Наука не може сказати нам, в якому напряму варто йти, однак, після того, як рішення буде прийняте, вона може вказати нам найкращий шлях у досягненні мети.
На цей раз Аліса пройшла крізь дзеркало та опинилась у Задзеркаллі. Тут світ являє собою величезну шахову дошку зі своїми правилами та логікою. Аліса зустрічає Чорну Королеву та стає Білим пішаком. Дорогою до восьмої клітинки вона зустрічає багато дивних створінь.
- Ось, помилуйся! - сказав Труляля.
Чесно кажучи, Аліса не бачила, чим їй милуватись. На голові у Короля стирчав довжелезний рудий ковпак із китичкою, а сам він лежав у скарлюченій позі й гучно хропів...
- Дивно, як він ще не відхропів собі голови! - зауважив Труляля.
- Щоб він, чого доброго, ще не застудився, лежачи на сирій землі! - стривожилася Аліса, бо була вельми чуйною дівчинкою.
- Йому щось сниться, - сказав Траляля. - І знаєш, що?
- Цього не можна знати, - відказала Аліса.
- Йому снишся ти! - вигукнув Траляля і радо заплескав у долоні. - А коли ти йому переснишся, то, як гадаєш, де ти будеш тоді?
- Там, де й тепер, звичайно, - відповіла Аліса.
- Ти? - пирхнув Траляля. - Тебе не буде ніде! Бо ти йому тільки снишся, та й годі!
*Ця відома суперечка про сон Чорного Короля занурила бідолашну Алісу в похмурі глибини метафізики. Траляля і Труляля, як бачимо, висловлюють точку зору єпископа й філософа Джорджа Берклі (1685-1753), який вважав, що всі матеріальні предмети, включно із нами, "просто сняться" Господові. Аліса ж приймає позицію здорового глузду лексикографа й поета Семюеля Джонсона (1709-1784), який вважав, що він заперечив Берклі, штовхнувши ногою великий камінь. Беркліанська тема хвилювала Керрола, як хвилює вона всіх платоніків. Обидві Алісині пригоди відбуваються у сні.
У паралельних снах Аліси й Чорного Короля спостерігається своєрідний приклад безкінечно спадної послідовності. Аліса бачить у сні Короля, який бачить у сні Алісу, яка бачить Короля, і так далі, мовби два дзеркала, поставлені одне перед одним...
Дітей "Аліса" вабить колоритними персонажами, цікавими ситуаціями, несподіваними поворотами сюжету. Тоді як дорослих книга привертає своєю нестандартною філософією, карикатурою на поведінку дорослих людей у різноманітних життєвих ситуаціях, пародією на сучасників автора.
Звісно, що всі ці книги - лише мікроскопічна частинка золотого фонду дитячої літератури. Як ще тут можна не згадати про Туве Янссон і її Мумі-тролів, про пригоди Карика і Валі чи Каролінку та її блакитну намистинку. Все це шедеври. І взявши до рук одну з цих книг, ми зможемо поговорити з чеширським котом, погуляти з левом Асланом узбережжям моря чи попити кави з тістечком у віллі "Хованка".
| 1 | 5359 |
Умови використання матеріалів сайту
Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку
Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com
