Книга "Україна післячорнобильська очима пересічного українця". Уривки

Путін розпочав проти нас гібридну війну. А Порошенко відповів на це гібридним миром. Але чомусь ці дві політики співпадають. Бо як лише штаб Путіна розробив проти нас свій Закон про особливий статус окупованих територій, Порошенко зразу ж взявся його виконувати, і на прохання Путіна заштовхувати його в нашу Конституцію. І як тільки Путін завів мову про амністію терористам, то Порошенко зразу ж підхопив цю ідею і теж почав штовхати в Конституцію.

А коли путінці на Мінську-2 запропонували спочатку змінити українську Конституцію, щоб внести туди Закон про особливий статус і амністію бойовикам, з подальшими виборами цих бойовиків до влади Донбасу, а лише потім домовлятися про припинення вогню, вивід окупаційних військ з території Донбасу, то представники Порошенка – Кучма та Медведчук з радістю підписали цей меморандум.

То на кого працює цей порошенківський "гібридний мир"? То на Путіна і працює. Як на нього працює вся наша держава. За Липецькі шоколадки, між іншим. Президент, як верховний головнокомандувач, не виконує своїх конституційних обов'язків, а лізе міняти Конституцію, хоч потрібно думати, як звільнити частину нашої окупованій території, зупинити бойові дії, щоб не капітулювати і не здатися. Але Порошенко хоче виконати зобов'язання перед Путіним і перед західними партнерами, які тепер стали на бік Путіна.

Є країна-агресор, і вона в Україні займається успішним бізнесом. І сам Порошенко в Росії платить серйозні податки і має серйозні прибутки, а з тих його податків частина йде на озброєння солдатів, які вбивають наших хлопців. Бо на нього в Липецьку працюють 1500 робітників і випускають для рідної Росії 500 тонн "шоколадок" кожної доби. Рано чи пізно Порошенко відповість за свої дії перед трибуналом.

Якщо попередні президенти, яким все зійшло з рук, особливо Кучмі, який досі не відповів за справу Гонгадзе, відкрутилися, то Порошенко буде тим президентом, який за свої злочини відповість. Він здійснює страшні злочини, на його руках кров. Він відповість за свою бездіяльність, за змову з Путіним, за кров сотень наших кращих патріотів. Бо Порошенко державний злочинець, він у змові з Путіним.

Як сказала Ліна Костенко: "Часом мені здається, що існує якийсь мозковий центр, що працює на самоліквідацію цієї держави, навіть не так руками її ворогів, як зусиллями власних тут ідіотів…". А влада в цей момент каже: "Досить скаржитися на життя, бо вас жити ніхто не змушує". "Двічі несудимий" був президентом лише Партії регіонів, а цинічний кондитер – президент лише Рошена, і держава для нього - один з цехів корпорації. В нього уже кишені репаються від грошей, а він їх все набиває і набиває, і ніяк не зупиниться. Коли він уже сам репне, щоб ми це відсвяткували?
 

***

13 січня в Мінську розпочався Мінськ-3. А на чому закінчився Мінськ-2? На пшику. Бо з нашого боку Україну захищали вороги України – Кучма та Медведчук. А Путін через Порошенка навіть умудрився свого кума в наше оточення впровадити, щоб вирішував, почому нині мир на базарі. І чиї інтереси захищає на цих переговорах кум Путіна?

Аж ось до Києва спецбортом прилетів особистий посланець Путіна - Гризлов, людина, в'їзд якої заборонено в усі країни Європи. Приїзд Гризлова до Києва ще раз підтверджує слова Путіна про те, що Росія не є стороною конфлікту на Донбасі. А переговори 2014 року - це женевський формат, 2015 року - нормандський формат, а вже 2016 року - гризловський формат.

Про що говорив з Порошенком? Подейкують, що Гризлов прилетів до Києва для того, щоб повідомити Порошенко, що липецька фабрика "Рошен" отримала в Росії особливий статус. Але це клепають злі голоси. Як завжди, усі зустрічі Порошенка з ворогами України засекречуються. Але ми уже навчені гірким досвідом, і можемо здогадатися, що Путін вимагає від Порошенка. А вимагає він виконання Мінська-2: узгодження з ним змін в Конституцію, проведення місцевих виборів, набрання чинності закону про особливий статус та амністію, які повинні бути внесені на голосування українського парламенту до кінця нинішньої сесії.

Я одного не розумію, чому Путін послав спецборт, міг би подзвонити і оголосити терміни виконання. А може… Може, Порошенко телефонну трубку не бере? Тоді це бунт, васал не може виступати проти свого господаря. А може Порошенку в цей момент пам'ять відшибло, і він забувся про Липецьку шоколадку? І як тільки він почув про приліт Гризлова, зразу ж втік до Франківська, буцім-то по своїх президентських справах. А втік він, бо боявся. Кого злякався, спитає читач? Та Путіна, в особі його посланця Гризлова.

А той прилетів на борту Путіна, з розмахом, щоб засвідчити, що прибув господар. Зразу ж до нього потягнулися наші можновладці, щоб ручку поцілувати. А Порошенка нема. З’явився лише ввечері, заходить в свій кабінет, а там Гризлов сидить, на його столі свої чоботи виставив. І зразу ж приступив до переговорів. "Чого прилетів?" - питає його наш президент. "Сиди і слухай, - відповідає йому гість, - тут мій бос наказав тобі виконати його команду – змінити свою конституцію, бо ти щось довго з цим процесом тягнеш, внести в неї Закон про особливий статус окупованих територій". "Але ж…" - сіпнувся наш президент. "Ти слухай і не перебивай, - суворим голосом учителя молодших класів продовжив Гризлов, - ти не тільки цей закон внесеш в конституцію, але й зробиш так, щоб цей закон зайняв місце в конституції на постійній основі – навічно".

"Цього не буде" - зірвався на ноги наш президент. "А хто тебе питає? Тобі наказали, ти й виконуй". А чому якийсь приїжджий диктує умови чужому президенту? Бо продався наш президент. Ще 25 березня 2014 року продався. У столиці Австрії, куди він прибув разом з Кличком на переговори з Фірташем і Льовочкіним. Де вони "провели" вибори президента в один тур, з повною підтримкою цієї операції Путіним. Ось так два роки тому наш президент продав свою душу дияволу. А зараз прийшов час за це платити. Чим платити? Незалежністю держави.

Ось за цим і прилетів з такою помпезністю представник держави-окупанта. А платити Пороху прийдеться. Бо боржник. До речі, сам же Порошенко на прес-конференції 5 червня 2015 року признався, що зустріч в Австрії була, але заявив, що хоча ця зустріч і мала місце, але ніяких угод на ній підписано не було. Далі продовжувати не треба, далі ми самі здогадаємось, бо добре знаємо брехливість нашого гаранта. А допоки країною будуть керувати призначені в австріях боксери та кондитери, буде існувати Печерсько-Бермудський трикутник. Це Адміністрація президента, Верховна Рада та Кабінет міністрів, куди стікаються всі капітали нашої держави - і там безслідно зникають.

І вся олігархія бореться, хто буде там домінантою, хто зверху. А борються ті, хто не має честі і совісті, хто ненавидить нашу державу лютою ненавистю, але клянеться до неї вічною любов’ю. Бо вже багато років поспіль Україна знаходиться в числі лідерів найкорумпованіших країн світу. Щорічно чиновники проводять афери на мільярди доларів, виводячи кошти з державного бюджету. І все це тому, що влада в Україні абсолютно закрита і не підзвітна народові, а українці досі не можуть стежити за тим, куди і як витрачаються їхні гроші.

Люди компетентні на самому початку путінської агресії казали, що цю війну можна закінчити двома способами: або перемогти, або підписати капітуляцію. А вибори на окупованій території, амністія, особливий статус окупованих територій та внесення всієї цієї лабуди до нашої Конституції – це й є капітуляція, бо всього цього Путін добивається від України майже два роки.

Але ж  Мінськ-1, 2 чи 3 - порочні і нездійсненні за своєю суттю. Занадто різні цілі закладають Київ і Москва в цей документ. І начебто слова однакові, а цілі - взагалі не збігаються. А іноді й протилежні. Києву потрібен мир, звільнення заручників і відхід російських військ за державні кордони. Москві потрібно втиснути Донбас до складу України, зберігши там терористів-бойовиків з максимальним культивуванням антиукраїнської риторики і настроїв. Донбас потрібен Москві в якості зашморгу на шиї України. Як ланцюга, на якій наша країна буде сидіти. Довжина ланцюга обговорюється, але наближатися нам до НАТО і ЄС Москва однозначно не дозволить.

Головне для Кремля в цій ситуації, отримати зашморг і зобразити для Європи милостиву мирну картинку, щоб санкції скасували. Тому що без іноземних кредитів і новітніх технологій, нафту РФ видобуває вже собі в збиток. Ось такі цілі сторін, що домовляються в Мінську.

Несподіваний візит Бориса Гризлова до Києва, заяви Путіна, що ми братні народи (але ж брат не приходить в гості з танками і гарматами), розкручування теми примирення в російських і вже в українських ЗМІ - це ознака того, що впихування окупованого Донбасу до складу України входить у фінальну стадію. А ніщо так не ображає українців, як заяви, що українці і росіяни - один народ.

Ось тільки більшість населення самого Лугандона ніяк не може зрозуміти, що їх території Росії не потрібні. Що кремлівська хунта їх просто використала втемну для того, щоб всі забули про Крим. А тепер, поступаючи за принципом "на тобі, Боже, что мені не гоже", Росія намагається повернути Лугандон назад, але вже як використаний контрацептив, з наповненням всередині у вигляді "особливого статусу". Росія і Європа поспішають, бо тонуть під вантажем величезних проблем, тому роблять величезний тиск на Київ, щоб за всяку ціну за рахунок України вирішити свої проблеми.

А якщо в результаті Мінська-3 нам впарять широку автономію Донбасу, то при зміні Конституції потрібно відразу давати широку автономію всім регіонам України. Вже якщо гуляти, так гуляти. Ми відразу полегшимо собі рішення проблем у майбутньому одним махом. Інакше потім знову доведеться міняти конституцію під Галичину, Закарпаття, Волинь, Полісся, Київ, Поділля, Слобожанщину, Одесу, аж до широкої автономії Жмеринки і Шепетівки. Так само ми відразу одним махом вирішимо всі проблеми сьогодення і майбутнього. Кожному регіону свій суд, свою армію і поліцію, свої відносини із зовнішнім світом, свої свята. І всі будуть задоволені.
 

***

Що можна сказати про другу річницю Революції гідності? Що після битви поле бою захопили мародери. А вийди зараз Сеня на Майдан і попроси "кулю в лоба", на сцені через дві секунди лежав би не Кролик, а друшляк.

Страшна дата, два роки тому вона обійшлась нам у Небесну Сотню. Ні, їх почали вбивати ще в середині січня, згадайте Вербицького. Але в ці три дні смерть косила наших патріотів наче косою. Вірніше, косили беркутівці з своїх автоматів. Ось вони, на цьому фото. 
 
А де вони зараз? Дивне питання, на своїх місцях. Це Небесна Сотні у землі, а ці ситі кабани на службі у Авакова, їхнього міністра. Деякі пішли на підвищення. Це патріоти гинуть колонами, їх тисячами режим Порошенка запроторив до тюрми, а ці будуть витребовані будь-якому бандитському режиму. Чому через два роки ми не бачимо засудженого жодного з тітушок? Вони ж не втекли в Росію або Крим. Згадайте, коли під час Майдану Київ заполонили сотні кримінальних злочинців, яким спокійно роздали вогнепальну зброю, які викрадали, калічили і вбивали людей. І не тільки в Києві, а також в інших містах: Дніпрі, Запоріжжі, Черкасах…

Невже за цей час не можна було заарештувати хоч кілька представників цієї швалі і показово їх покарати? А може через те, що тітушки тісно пов'язані з «Українським вибором» Медведчука, а той в свою чергу - зі спецслужбами РФ? Бо після того, як навесні 2014 року був заключений «меморандум» між кандидатом в президенти Порошенком і Фірташем з Льовочніним, і Медведчук пішов на підвищення в Мінських переговорах, ми усі зрозуміли, що бандитів цей президент переслідувати не буде. Лише патріотів. 

Продовження буде...

Придбати книгу ви можете за посиланням: www.uamodna.com/shop/knyga-ukrayina-pislyachornobyljsjka-ochyma-peresichnogo-ukrayincya-1
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com

УКРАЇНІЗАЦІЯ: ТО ЩО ЦЕ БУЛО?
Історики досі сперечаються про те, чим же була насправді славетна українізація 20-х років. Так чи інакше вона стала яскравим періодом, котрий за багатьма ознаками виламувався з тієї трагічної української історії, яку, за Винниченком, "треба читати з бромом".
Читати більше