Кіноплакати Йосипа Герасимовича

Наймолодший з видів мистецтва – кінематограф, виникнення якого на зламі XIX та ХХ сторіч безпосередньо пов'язане з розвитком науково-технічного прогресу в галузі оптики, хімії, фотографії, назавжди змінило способи донесення інформації та визначило спосіб проведення дозвілля сучасної людини. Кінематограф від початку і назавжди завоював прихильників у всьому світі, поєднавши виражальні можливості літератури, театру, живопису, музики, хореографії у споконвічному бажанні людини осмислювати дійсність образно, фантазійно. Дійсно – "найважливіше із мистецтв"! Пророчими виявилися слова Волдоимира Леніна… І кінематограф впевнено крокував планетою від Голівуду до Болівуду!

Ровесником і незамінним супутником кінематографу став кіноплакат – не менш видовищний та, безсумнівно, неперевершений за своєю влучністю і концентрацією змісту. Пірати і полководці, фатальні жінки і рішучі революціонерки, сміливі шукачі пригод і вишукані аристократи палко дивилися на глядачів з яскравих кіноафіш, запрошуючи до годинної подорожі у нереальний світ кіно. 

Глядачі масово ходили до кінотеатрів за новими враженнями, бажанням бути поглинутими нереальним світом, створеним режисером. Образи, втілені прекрасними акторками і мужніми акторами, ставали прикладами для наслідування і мріями власних життєвих "сценаріїв". Для радянської людини кіно стало особливо улюбленим видом дозвілля, справжнім вікном у світ. За статистикою, кожен тоді відвідував кінотеатр не менше 17 разів в рік!

Автором багатьох кіноплакатів є волинянин Йосип Васильович Герасимович, визнаний радянський художник-графік, один із основоположників цього жанру у мистецтві поряд з братами Стенбергами, К.Малевичем, М. Длугачем, О.Наумовим, Г.Борісовим, Л.Вороновим та ін. 

Відомий плакатист народився 1894 року в Любомлі Волинської губернії. На жаль, інформації про батьків та проживання на Волині практично нема. Відомо, що більшу частину життя прожив художник у Москві. У 1915-1916 рр. займається в студії І.Машкова, потім у – К.Юона та А.Архіпова, а в 1922 році стає членом Асоціації художників революції (АХР). Свій перший кіноплакат під назвою "Паоло Аловарець" художник створив у 1924 році. 

На 1920-50 роки припадає його плідна робота в області кіноплакату, де він реалізує себе як талановитий графік і стає в один ряд з іншими видатними радянськими і зарубіжними плакатистами: "А.Судакевич" (1927), "Останній візник Берліна" (1928), "Палкий принц" (1928), "Старе і нове" (1929), "Л. Орлова у фільмі "Веселі хлоп'ята" (1934), "Цирк" (1936), "Весна" (1949) та багато інших. Деякі з цих фільмів за участі відомих радянських акторів Любові Орлової та Леоніда Утьосова ще на пам'яті старшого покоління. 

У жорстко централізованій державній радянській системі навіть виробництво плакатів та кіноафіш здійснювалося під пильним контролем. У підпорядкуванні Совкіно знаходилося 4 кіностудії і 22 виробничі відділення, і вся графічна продукція повинна була затверджуватися у відповідному відділі – Рекламкіно, яким керував Я.Рукльовський. Потрібно віддати належне цій людині – йому вдалося об'єднати талановитих художників, які навіть в ті часи склали достойну конкуренцію зарубіжному кіноплакату.

У радянському кіноплакаті періоду конструктивізму активно використовувався принцип монтажу. Художники досить тонко відчували кіно і розуміли, як про нього потрібно розказувати глядачеві – тобто вони буквально переносили фільм у мову графіки. В своїх роботах вони поєднують різні масштаби, плани і нестандартні ракурси, монтують на одному аркуші непоєднувані, на перший погляд, речі. Їм вдавалося максимально привернути увагу глядача, передаючи у плакаті не просто яскраву картинку, а суть усього фільму. Ось декілька витворів авторства інших художників того часу​.

Художник Йосип Герасимович одержав визнання та став дипломантом кількох міжнародних виставок плакатів у Монце-Мілані (1927), Гаазі (1930), Парижі (1930) та інших. Його плакати зберігаються в Російській державній бібліотеці, Музеї кіно та приватних колекціях світу.

Помер він 1982 у Москві, там він і похований.

Публікація у "Волинських Новинах" за матеріалами сайту Галереї мистецтв про Йосипа Герасимовича