КАРАНТИН і... ПОЗИТИВ

КАРАНТИН і… ПОЗИТИВ

ДОПОМОГА СЛОВОМ (ПСИХОЛОГІЧНА) – ТЕЖ ДОПОМОГА.

Ну ось так мені подумалося… Під час карантину...

Кругом тільки й мови, що про коронавірус і пов’язаний із ним карантин. Ось уже кілька тижнів. Новини, чутки, балачки... І тривоги, тривоги, тривоги… Можна й схибнутися від того всього!

А якщо... Якщо… пошукати позитив у цьому всьому негативі? Для самозаспокоєння!

Шукаю позитив. Бо негативу – предостатньо! Та й у кожної ж палиці – два кінці…

…Добираюся в рідне село. Здалеку помічаю на кількох городах людей у праці. Йду вулицею, а мало не в кожному дворі – приїжджі: діти й онуки, яких привезли на вимушені (карантинні) канікули (ті, хто має власний транспорт). Той горне у садку торішнє листя, той обрізає дерева, той щось садить або сіє на грядці… Село заворушилося, залюдніло! Бо зазвичай, буває, пройдеш – і ні душі. Якби не ця паніка та не тривога, то й потішитися можна було б. За тих одиноких батьків, до яких нарешті приїхали з міста довгождані діти, які не знаходять часу довідатися до стареньких... То й тішуся! Щиро!

А в селі – завжди свіже повітря, чисті (відносно) продукти (бо ж – свої), тиша, краса й екологія! Любо і гарно! Частіше б нам усім сюди, тільки б із гарних нагод!.. Тим паче, що тут так бракує робочих рук!

…Панікуємо. І не безпідставно. Заворушилися-задумалися (хоча й не всі…). Усі розмови – про нього, дорогоцінне наше здоров’я, котре, втім, не цінуємо. Не цінували. Поки грім не гримнув…

Чи не тому й отримало людство нечувану хворобу, що не цінувало найцінніше?.. Ми перестали цінувати здоров’я, й тому отримали цю недугу. Мабуть, щоб нарешті усвідомити, що про нього (про себе!) потрібно дбати повсякчас.

Ми перестали спілкуватись і розучилися співіснувати в родинах, і тому ця хвороба замкнула нас у наших помешканнях, щоб ми вчилися жити як рідні люди.

Ми перестали поважати людей похилого віку, тому отримали цю хворобу, щоб згадати, які вони безпомічні і вразливі.

Ми не зважаємо на почуття инших людей, зокрема, й родичів. А це спричинює непорозуміння й відчуження. Тому нехай хоча б карантин сприятиме нашому зближенню. Принаймні телефон є у кожного. Частіше спілкуймося, скажімо добре слово родичам і своякам, нагадаймо про себе тим, хто вже майже забув про нас!

Закриті кордони, майже не літають літаки. Обмежено рух транспорту в областях і районах. Важко тим, кому вкрай потрібно їхати до батьків, на роботу… А позитив? Він є! Чисте повітря, покращення екологічної ситуації в усьому світі. Це вже зафіксували науковці. Напр., у Венеції помітили, що вода стала дуже чистою (нема туристів) і з’явилася не лише дрібна риба, а й навіть дельфіни, які востаннє були там років 60 тому!  

У Китаї й Італії помічено незвично добру якість повітря, якої не було там останні пів століття. Зафіксовано різке скорочення викидів діоксину азоту: тих найшкідливіших речовин, які виробляють автівки, електростанції, промислові об’єкти.

У всьому світі закрито майже всі великі гірські траси, національні парки, доступи до водоспадів і природних об’єктів. Так, для когось це – фінансові збитки, а для планети і загалом людства – очищення від гір сміття, яке могло накопичитися «завдяки» тисячам туристів. А завдяки вимушеній тиші багато місць населили птахи, котрі через постійне велике скупчення людей ніколи там не бували. Це вже зафіксували орнітологи багатьох країн. Може, хоча б так продовжимо життя планети?..

Можна лише здогадуватися, скільком тваринам і птахам, яких щодня вбиває транспорт на дорогах світу, вдасться вижити у зв’язку із закриттям кордонів і забороною руху.

То задумаймось: чи не бумеранг це нам за наше ставлення до Природи? Ми перестали цінувати її, й тому отримали таку хворобу, щоб наше перебування у Природі було мінімальним і безпечним для неї.

Ми перестали цінувати навіть медичних працівників – й отримали нагоду дізнатися, які вони незамінні. Дізнатися ціною смертей…

Ми перестали поважати вчителів та вихователів, і тому ця недуга закрила школи і дитсадки, щоб батьки самі могли спробувати вчити своїх дітей і пройнялися розумінням до навчителів.

Думали, що ми – господарі на цій землі, і тому отримали цю хворобу, щоб щось невидиме могло приборкати нас, дати нам час на помисли про важливе і вічне.

Ми вважали, що можемо купити все, аби тільки гроші, що можемо бути всюди і з кожним, з ким хочемо зустрітися, тож і отримали цю хворобу, щоб усвідомити, щó у житті – найважливіше. Нами заволоділа жадоба, гонка за грішми, за багатством, наче це – головне у житті. І ця хвороба довела протилежне. Вільний час ми проводили у ресторанах, супермаркетах, нічних клубах, у розпусті, тому ця хвороба їх закрила, щоб зрозуміти, що справжнє щастя не там і що його купити неможливо. Багато уваги ми приділяли нашому зовнішньому вигляду і завжди порівнювали себе з иншими, тому ця хвороба закрила наші обличчя масками, щоб зрозуміти, що людська краса – не зовні, а в душі.

Бракує масок? Дехто (і багато хто) сам почав шити їх! І відновив свої давні уміння або й набув нових. І шиє не лише для себе і своїх родичів, а й для вояків на фронт, бо й там – загроза коронавірусу (не забуваймо і в цей час про наших захисників на буремному сході!). До речі, наші батьки все вміли робити своїми руками: від хлібини – до взуття, воза, хати і меча… Хтось нарешті прочитає давно заплановану книжку, хтось почне малювати, хтось займеться домашнім спортом, а хтось завершить давно почату справу…

Ця хвороба багато забирає в нас, але водночас і дає можливість багато чого навчитись і зрозуміти те, що в житті найважливіше. Ми отримали хворобу, яка, можливо, нам як людству, насправді була потрібна. Навіть якщо її вигадали для нас спеціально, щоб винищити… Але – не здаваймось! Українців повинно бути БАГАТО! А для цього є найкращі ліки: любощі! Так стверджують лікарі. І хай тóму сприяє й весна, і карантин!.. І, звичайно ж, – профілактика, дотримання заходів безпеки! 

…Тиша (відносна). Незвична. У під’їзді, у дворі, на вулиці… Деколи й вона потрібна…

Шукаю позитив… Для заспокоєння, для зниження напруги…

Частіше піднімаймо погляд у небо, милуймося блакиттю небес і вод! Споглядаймо красу Природи! Й усамітнюймось, містяни: тиша – це ліки. Оптимізм – теж порятунок! Тож не концентруймося тільки на негативі, хоч і не забуваймо про небезпеку! Бережімо себе і своїх родичів та близьких! Будьмо здорові!

(Любов СЕРДУНИЧ)