Ти встанеш ранесенько, очка протреш,
Потягнешся, вмиєшся й жерти підеш,
І що ж таке втнути собі на сніданок?
О! Шлунок наш просить дурних обіцянок.
Наївшись сповна,даючи всім надію,
Та чим би запити? Зруйнуємо мрію!
Поснідавши, думаєш ти про обід,
Купуєш продукти для смажених бід.
А список довгенький для нашої страви
Підступність,образа,обман..а приправи?
Ну звісно, посиплемо пряним скандалом,
І вийшло в нас їжі ну просто навалом.
Умнувши усе це в обидві щоки,
На вечір залишимо свіжі плітки,
Промити всі кісточки треба ретельно,
Щоб була смачна ця чудова пательня.
Замисліться,люди, ми всі канібали
Говоримо: "Пращури глузду не мали,
Смакуючи плоть і ковтаючи кров,
Робили щоденно це знову і знов."
Сьогодні ж людина жорстокіша стала,
Людського тіла тепер уже мало,
Ми варимо душі, ми любим їх їсти,
І хтось іще каже що ми гуманісти?
www.uamodna.com
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
