Іван Лютий. Люті новини з України

Сьогодні усі погляди світової громадськості, зокрема цінителів військового мистецтва, прикуті до України.

Вони дивляться на нас, як у ресторані гурмани дивляться на шеф-кухаря, коли той виходить до зали, щоб приготувати вишукану страву. Чарівне видовище.

Приблизно з таким самим захопленням спостерігають за боєздатною армією у світі.

Дивляться, як ЗСУ розмазують залишки боєздатного особового складу супротивника по всьому фронту.

Дивляться, як ЗСУ розбирають на запчастини «міць» Оркостану.

Тим більше, що театр бойових дій дозволяє показати кілька тактик і стратегій військового мистецтва, чим у Генштабі ЗСУ користуються на повну котушку.

Надалі грізний союзник для цивілізованих країн.

Саме тому й спостерігають.

Спостерігають, як ЗСУ завдають ударів по противнику там, де він найменше цього очікує.

Грають з ним, як кішка з мишкою, чим опосередковано впливають на прийняття російськими військовими рішень про розосередження військ в Україні.

Віртуозна гра.

Геніальні воєнні рішення.

У такій ситуації будь-які очевидні речі не очевидні.

Будь-які прогнози - лише прогнози.

Де буде наступний удар ЗСУ – не зрозуміло.

Ясно тільки одне - орки гасають зі своєю агонізуючою армією по театру бойових дій, і все більше вирішують ребус, куди її направити.

Запасів менше, логістики немає, досвідчених бійців майже не залишилося.

Дупа з усіх боків. «Замурували демони!»

А тим часом ЗСУ на драйві не дають рашистам перевести подих.

Сієсти не буде.

Лівий берег Дніпра гримить.

ЗСУ відпрацьовують по складах, базах та пунктах управління противника.

Чорнобаївка на правобережжі вже передала естафету Чаплинці на лівобережжі Дніпра.

У Новій Каховці окупантам влаштували дискотеку. Було дуже галасливо, а головне результативно.

Уздовж лівого берега Дніпра гуляє український спецназ (Сили Спеціальних Операцій).

Десь поруч ходить розвідка, разом роблять оркам вирвані роки.

Місцевість у цьому секторі дозволяє влаштовувати рейди на регулярній основі.

У короткостроковій перспективі це змусить окупанта відкотитись від Дніпра ще на 15-20 км.

Життя їм тут точно не буде.

Закошмаримо до смерті. Хто не сховався, ми не винні. Пам’ятаєте таку дитячу приказку?

У районі Сватового та Кремінної рашисти зазнають ударів високоточної артилерії.

Зазнають значних втрат.

Чмобіки продовжують свій «переможний» шлях до могилізації.

Їх кидають уперед, щоб зупинити просування ЗСУ.

Чим більше вони ходять в атаки, тим глибше відкочуються назад. ЗСУ гуртує орків, і це чудово.

Оркополководці грають чмобіками як олов'яними солдатиками, відправляючи їх в атаку, в один кінець.

Ті, хто не згоден бути гарматним м'ясом, кидають на підвал.

Тому не виключено, що окупанти перекинуть сюди частину стада, що втекло, з Херсонщини.

Але тут є нюанс.

Луганщина не найприємніший регіон для оборони: рослинності мало, доріг мало, сіл мало, постачати складно, зимувати холодно.

Чи не чмобіками єдиними. У боях за Діброву, ЗСУ пошматували 24-ту бригаду спецназу орків.

За один раз, покришили в капусту близько двохсот тіл, 80 з яких були запаковані в мішки.

Загалом зимова компанія обіцяє бути веселою.

ЗСУ не зупинити.

На підступах до Лисичанська продовжуються запеклі бої.

Чмобіки «лютують».

Тут їх дуже багато.

Оркополководці дають їм можливість «показати себе на полі бою».

Упаковка в сумки на якийсь час.

Ходять в умовні атаки, які не мають жодних цілей та перспектив.

ЗСУ локально контратакують, завдаючи болючих, непоправних втрат.

Фортуна для них не прихильна. У сенсі ЗСУ їх перемелюють.

Під Бахмутом конкретна м’ясорубка.

Орки хаотично обстрілюють місто з реактивної та ствольної артилерії.

Просто стираючи будинок за будинком.

Не минає і двох хвилин, щоби не було прильоту.

Наша арта намагається не поступатись, щоб не давати подумати, що супротивник має виняткове право грати першу скрипку в оркестрі.

Наші артилерійські пряники та ракетні ласощі прилітають точно, а б'ють боляче.

Незважаючи на дощ, собачий холод та болото по коліна, орки штурмують наші позиції 24/7.

Таких численних штурмів, як останніми днями, тут не було спочатку повномасштабного вторгнення.

Їм байдужі прогнози зниження темпу війни в зимовий період.

Якщо є Пекло на Землі, то сьогодні воно під Бахмутом.

Він щодня під Бахмутом.

У найкращих традиціях совка, постоли вирішили закидати наші позиції м'ясом та взяти змором.

Схоже, вагнери випросили у мідноголового шматочок чмобиків.

І одразу пустили їх у м'ясорубку.

Вийшов фарш.

Тільки взвод покришили, одразу перший резерв.

Бійці ЗСУ не сплять по 2-3 доби.

Все повторюється.

Тільки тепер уже кулеметники та мінометники ЗСУ б'ють по давно пристріляних точках, а вони все йдуть та йдуть.

Ідуть і гинуть, а ними йдуть наступні і теж гинуть.

І так година за годиною, день за днем.

Але тут є нюанс.

Щоб у наших «операторів конвеєра смерті» була змінність, щоб бійці мали хоча б якийсь відпочинок, Генштаб ЗСУ направив сюди значне підкріплення.

Тепер бійці їдуть у три зміни, а це означає, що конвеєр працюватиме 24/7.

І не має значення, що там вирішили ноги.

Ну і третій нюанс.

На полі бою починає позначатися – холод.

Холод – це той, який союзник Кремля.

Отже, рашистам, яким не вистачає необхідного спорядження (особливо це чмобіки), змушені застосовувати неортодоксальні стратегії, щоби не замерзнути.

Одна з яких - кучкування (скупчення в одному місці).

Загалом, артилеристам ЗСУ такий союзник дуже подобається.

P.S. Все буде Україна! Я дізнавався... Слава Україні!

P.S. У районі Бахмута була взята в полон група з 10 найманців ПВК Вагнера. Імена та звання уточнюються.

Фрілансер Валерій Зміївський