Інколи мені хочеться тебе зрадити

Зрада і вірність

Майже кожна жінка хотіла би берегти вірність,
проблема лише  в тому,
щоб знайти чоловіка,
для якого б можна було би її берегти.

(Марлен Дітріх)

Інколи мені хочеться тебе зрадити… Безжально. Безсоромно. Безповоротно. 

Не тому, що прагну різноманітності, хоча втомилася від обіймів за плечі самотності з холодними колючими очима, яка крижаним голосом наповнює все моє єство, біжить по венах до серця і чіпляється за все живе безжальними кігтями. Хтось сказав, що до смаку самотності треба звикнути, як до смаку гіркоти в шоколаді. Обожнюю шоколад. Ненавиджу шоколад, коли його забагато.

Не тому, що почуття мої надто крихкі, щоб зламатися під натиском першого ж вітру незгод. Навпаки, моя душа стомилася від поневіряння і, зустрівши несподівано твою, пригорнулася, впавши без сил. Хоча твоя душа, певно, не помітила, через те, що моя їй не відкрилася. Не встигла. Побоялася. Надто свіжі шрами на ній. Надто вони глибокі. Тому вона не може дозволити собі любити.

В історії відомий такий випадок, коли турецький султан наказав вбити улюблену наложницю, зрозумівши, що закохався в неї так, що перестав дивитися на інших жінок у своєму гаремі. Що ж робити в сучасному житті слабкій жінці, щоб не розбилося її крихітне серце на маленькі друзки?

Чому ж мені хочеться тебе зрадити? Та тому, що я надто вірна. Парадокс? Ні. Я боюся, що ти зробиш це перший. Я ж не зможу пробачити. А якщо пробачу, то не забуду. А значить піду.

Тому мені інколи нестримно хочеться тебе зрадити…

Автор: Валентина Звонарьова, журнал "Стос"

*зображення-обкладинка - pinterest.com