"Страшно бороться вставати
Проти насильства гидкого?
Жалко вам теплої хати,
Жалко життя затишного?"
Досить плекати ілюзії! Ніхто не створить нам сильної держави, крім нас! Корупція росте завдяки нашим хабарам! Коли беремо й даємо. У чому ми тоді можемо звинувачувати владу? У них розміри більші, бо й коло відповідальності ширше. Займатись критиканством на кухні - все одно, що воювати на дивані. Ми боїмося втратити той мінімальний мінімум, ті злидні, котрі маємо саме через своє боягузство... Чи матимемо ми колись щастя з такою психологією?
"З матір'ю, з сином, з коханням
Вам розлучитися шкода?
Ви живете сподіванням:
Прийде й без того свобода?"
А свобода сама собою не прийде! Якщо окупант просунеться далі - ви втратите й матір, і дітей, і коханих... Бо доведеться або воювати (але у випадку окупації вибору практично не буде - підете м'ясом для агресора, для захоплення нових територій), або станете практично безкоштовною рабсилою. Питання: хто захистить ваших дітей, матерів, коханих в цей момент? І які варіанти їхньої долі в даній ситуації.
Не будьте дурними: школи, садочки й вузи не мають стільки часу особисто для вашої дитини, скільки маєте ви! Маленьке дитя завжди сприймає за аксіому слова саме батьків, особливо - матері! Й вся її парадигма - парадигма вашого сімейного життя. Ви формуєте майбутнє! Що бачить ваша дитина - сварки на кухні через відсутність "благ" та через пі***** - політиків? Який образ нас викарбується на її еталоні людини? Щонайменше - ваше чадо зневіриться в інституті держави й бажання заводити сім'ю в майбутньому
теж може втратити. У дорослому віці воно не зможе пояснити свого песимізму, бо саме того не розумітиме. Тому єдине, що ми дійсно повинні подарувати своїм дітям - хороших, свідомих своєї ролі батьків. Саме це допоможе виростити наступне покоління здоровим і розумним, а не зміни систем освіти чи медицини.
"Ні, хто розбити кайдани
Вміє своєю рукою,—
Той тільки вільним і стане:
Воля живе боротьбою!"
Боротися треба! Щоденно. У першу чергу з собою. І лише отримавши бачення того, що саме ти можеш зробити для суспільства - з системою. Різниця в рівні життя між нами й, наприклад, Америкою полягає ще в тому, що для американського Президента не соромно було промовити "Не питай у держави, що вона зробила для тебе, запитай у себе, що ти можеш зробити для держави". Слова підхопили ЗМІ, а отже месседж кинуто в маси. У нас такого від політиків вимагати марно, бо вони й справді зробили для держави багато, але точно не хорошого... Та чому ми захоплюємося життям заходу, але собисто на себе не накладаємо його цінності? Бо змінюватись важко. Лінь - наші кайдани.
"Хто ж сього серцем не чує,
В кого нема на це сили,—
Той у неволі звікує,
Буде рабом до могил?"
Ми в неоплатному боргу перед воїнами Української Незакінченої Революції та Вічної Визвольної війни з московським окупантом. Найменше, що ми можемо зробити для них - не паплюжити Святого Імені, їхнього й нашої України.
ЧАС БУДУВАТИ СВОЮ ДЕРЖАВУ.
Автор: Katrya
У тексті використано вірш Бориса Грінченка "Боязким"
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
