Напередодні Трійці, у Клечальну суботу, чи не усі садиби музею просто неба причепурили гілочками липи, клену, верби та іншою зеленню, аби Господь Бог і Матінка-природа захистили нас від усякого зла та лихої напасті. Цього ж дня на базарній площі поряд з імпровізованою сценою з’явилася й красуня-віха. До обряду її прикрашання та встановлення долучилося не багато переяславців, а ось взяти участь у святкуванні Зеленої неділі виявило бажання сила-силенна люду.
У давнину наші пращури пов’язували трійчасті свята з буйністю й живосиллям природи, у яку свято вірували. Уся сукупність обрядодійств цього найпоетичнішого свята – завивання вінків, Клечальна субота, Зелена Неділя, Русалії, поминання предків – так чи інакше суголосна з природою, яка для наших предків була найвищим духовним самоочищенням.
Віха - гра, в яку грає молодь деяких сіл в Чернігівській та Полтавській області. Мета гри: учасники збирають команди, людей зі своїх вулиць, вони вкопують в землю дерево та прикрашають гілками і квітами. Кожна команда має обороняти свою віху всю ніч, а також спробувати вкрасти віху у суперників. Віху становлять у кожному кутку села. Як у давнину, так і тепер хлопці в суботу звозять на визначене місце зелені гілки з клену, верби, липи та інших дерев та накошену траву, притягують дві лати, більшу й меншу, для віхи. Дівчата приносять із собою квіти, м’яту, любисток. Щодо квіток для віхи, то на Переяславщині і дотепер існує звичай красти їх уночі. Тому деякі господині, знаючи, що будуть спустошувати їхні квітники, стережуть їх, щоб молодь не столочила, або ж самі завбачливо наривають букети. Але в тому й полягає молодецтво, щоб накрасти квітів там, де їх стережуть.
Обов’язок дівчат прикрасити віху, а встановлюють її хлопці, чоловіки. Місце для танців і співів навколо віхи, що розташовувалося колом з великим діаметром, обгороджується зрубаними гілками клечання, притрушується травою та гав’яром.
Розбирають віху зазвичай через три дні, оскільки в народі побутує думка, якщо цього не зробити, то можлива смерть когось із тих, хто її ставив, або на поселення чекає тривала посуха. Також на Переяславщині вважається, що цими днями обов’язково піде дощ та й саму віху ставляють, щоб його викликати. (І таки він там був, у ніч з 18 на 19 червня, злива з грозою відгукнулась на нородні заклики і підтвердила вірування).
А на Зелену Неділю святкова віха, прикрашена травою, квітами, зеленню, зустрічала на базарній площі гостей, яких того дня в Музеї під відкритим небом було особливо багато.
Етнографічне дійство розпочалося обідньої пори святковим концертом за участю одних із кращих вокальних та хореографічних колективів Переяславщини. Так жителі та гості нашого міста мали змогу насолодитися виступами Анни Ляч, учениці ЗОШ №7, яка приймала участь у шоу-проекті "Голос країни", вокальної студії "Фортуна" (керівник Лариса Дорошенко), вихованці якої яскраво відобразили стародавній обряд "водіння куста", хореографічної студії "Каприз" (керівник Анжела Ярема), народного аматорського фольклорного ансамблю "Водограй" ВУКГ (керівник Надія Потупа), самодіяльного народного ансамблю "Чорнобривці" із Гланишева (керівник Михайло Бобик), гуртів "Драбадан" і "Древо живи" та інших.
На святі можна було не тільки придбати чудові вироби народних майстрів, а й навчитися самому робити прекрасні речі. І проходячи повз ярмаркові ряди всі мали змогу переконатися в тому, що українці – народ, який має свою неповторну самобутню культуру, вмілі руки та талановиту й творчу душу. А учасники святково концерту переконували ще й у тому, що наш народ від давніх віків зжився з незайманою чистотою природи й передає в танцях усю її незрівняну красу, і що українці, направду, – найспівочіша нація у світі, тому що вміють відчувати лірично, витончено і ніжно, тому що музика українця – це акорди його серця, це мелодія його незламного духу та веселої вдачі.
Відвідайте Національний історико-етнографічний заповідник "Переяслав". Не пошкодуєте!
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
