"Anarchy In The Ukr" Сергiя Жадана - слово про свободу

29 травня 2015
Валерія

"Про свободу говорять священики, політики або письменники - себто ті, хто найменше відчуває відповідальність за сказане й сам розуміє всю умовність і абстрактність речей, про які розводиться" (уривок з книги)

Це майже кінець книги, в якому підводяться своєрідні підсумки але більшість запитань залишається відкритими.

Найвідоміший письменник сучасної України протягом 236 сторінок веде роздуми про анархію, яка є в його прозі, в країні, в нашому з вами повсякденному житті. Тож, чи дійсно анархія - мати порядку и, що взагалі це за порядок такий?
 


Першу половину книги читачу доведеться долати з зусиллям, намагаючись побороти щире і цілком правомірне здивування: причому тут взагалі анархія?

Назва книги відкривається нам приблизно напівдорозі до останніх сторінок:

“Приблизно рік тому в якомось інтерв`ю я сказав, що хочу написати книгу про анархізм. Тепер вже не пам`ятаю, чому саме так я сказав, ніякого бажання писати книгу про анархізм в мене на той час не було, але це не привід, щоб не писати. Нарешті, хтось же повинен писати і про це, то чому не я? Наміри мої були прості і зрозумілі - проїхатися по місцинам найбільш активної діяльності українських анархо-комуністів і спробувати про це щось написати”.

Безпосередньо сама подорож місцями, овіяними славою Нестора Махно, зокрема - відвідання відомого Гуляй-Поля займає в книзі зовсім невелику частину. Насправді анархія - це всього-навсього причина для подорожі, а подорож - імпульс до написання. А створення книги, хоча і відрізняється зовнішним анархічним безладом, але за своєю суттю цілком закономірне.

Жадан чіпко вловлює світ, закріплюючи його в своїй пам'яті. Він навмисно пише предметно і цю своєрідну предметність підіймає на рівень принципу. Він спускається в кладові хащі своїх спогадів, обводить поглядом нажите і накопичене, після чого проводить інвентарізацію:

“Виростаючи, ти відкриваєш для себе необхідну кількість речей та понять, предметів, будівель і цілих архітектурних ансамблей, вони постають перед тобою зненацька і залишаються в твоїй свідомості надовго, якщо не сказати, що назавжди. Це тільки так говориться - дворец піонерів, насправді за ним стоїть порублене м`ясо часу, його вивернуті кишки, на яких воно повісилось. Спробуй згадати все похвилинно - тільки почнеш, за тобою відразу потягнуться, немов дим за підбитим винищувачем, теплі стеблі твого дитинства, спілі плоди твого вростання в життя, твого проходження крізь нього, твоєї загубленності в ньому”.

Спочатку речі та предмети, шматки матеріального світу, чи то автомобільне звалище, стадіон, школа, червоні плакати з білими буквами, лікарні, дахи або гараж прив'язані до часу, займають свою часову нішу в біографії героя. І кожна річ обрастає історіями, тінями дій і жестів. Але по мірі того як розповідь з минулого трансформується в сьогодення, ця предметна скупченість проріджується, дихання стає вільнішим, але перерахуванню немає кінця.

Здається, Сергій Жадан все життя пише одне єдине довжелезне речення з великою кількістю однорідних членів. Він не втомлюється перераховувати, оскільки це для нього і є головною властивістю пам`яті, а час лише подовжує перелік побачених і схоплених свідомістю речей. Перераховувати для Жадана і означає творити, оскільки він не копіює, не змальовує світ, проте його предметну матеріальність робить основою свого художнього будівництва.

Пропонована книга є насправді унікальною, тому що її останній розділ майже щойно дописаний: через 10 років автор знову відвідає ті ж місця, але цього разу атмосфера як і в часи Нестора Махно - просякнута війною. Подорож до Донбасу, який ми маємо 2014 року, стала основою "Луганського щоденника".

Що собою представляє "свобода"? Чому потреба свободи - внутрішньої, приватної і зовнішньої, суспільної виглядає як небезпечна й малозрозуміла вигадка маргіналів, які нав`язують її дорослому прагматичному світу? Чи існує необхідність мати свободу? Чи буває її замало або навпаки, забагато? Що робить нас вільними?

Що заважає нам бути вільними? Відповідь на ці та інші запитання ми знайдемо в книзі-подорожі Сергія Жадана.

“Свобода дається нам від народження й супроводжує нас протягом цілого життя. Тому всьому доброму в цьому житті ми завдячуємо саме їй. Усьому поганому, до речі, теж…. Найбільше свобода нагадує троянди. З тієї простої причини, що нагадувати щось інше вона просто не може”.

Кінець початку, бо на цьому коло замикається.

Якщо вам сподобалась ця стаття, вас також може зацікавити:
"Месопотамія". В ній ти і я (Враження від книги Сергія Жадана)
Рецензія на книгу "11 хвилин" Пауло Коельо
П’ять найпопулярніших українських книжок
"Кола на воді" Олени Печорної - книга, що примусить відчувати

 

Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com

sasha sasha 2 червня 2015
Найцікавіше це Луганські щоденники. Чергове видання Анархії це лише привод. Хоча, можливо, це дає контекст, дає можливість зрозуміти Щоденники.
Проблеми української мови: Що про них скаже історія?
Чи аж такою очевидною є теза про вирішальну роль насильства у деградації та вимиранні української мови?.. Йдеться не про сам факт масовості та жорстокості гонінь проти неї, а про вирішальний вплив цього факту на постання непривабливої картини нашого мовного сьогодення...
Читати більше