«Я не можу спати: я про Україну думаю»: про уміння слухати та інші книги весни

Війна голосами дітей / Благодійний фонд «Голоси дітей». - Київ: ТУТ, 2023.

Ця книжка створена насамперед для того, щоб голоси дітей почули. 100 зворушливих цитат, які увійшли до неї, і які демонструють дитячий погляд на війну – це справжній маніфест маленьких учасників того жахіття, що твориться довкола тут і тепер. Що їх бентежить, а в чому вони бачить порятунок? Як змінилися їхні мрії і про що тепер їхнє життя? Ніхто, крім самих дітей, не може дати відповіді на ці питання. «Мамо, а чому в твоєму дитинстві не було війни, а в моєму є?» (Тимофій, 6 років). «Мам, а чого ми тільки тепер знаємо, що мир - це головне?» (Діана, 4 роки). «Як сумно, що мені вдалося пожити без війни лише шість років» (Всеволод, 6 років). «- Я не можу спати: я про Україну думаю.

Я хвилююся. - Кошенятко моє, давай я переживатиму за нас двох, а ти спи спокійно. - Як я зможу спати спокійно, якщо ти переживатимеш за нас двох?» (Всеволод, 6 років). Сумні, трагічні, веселі – ці цитати нікого не залишать байдужим, змусивши дослухатися і замислитися над тим, чи завжди ми чуємо своїх дітей. Неабиякого драйву додають ілюстрації до цитат, зроблені дизайнерами, художниками, фотографами та мистцями з різних куточків світу. Цей проєкт ініціювали засновники благодійного фонду «Голоси дітей» Олена Розвадовська та Азад Сафаров. Разом з командою вони близько восьми років записували і зберігали вислови дітей, яким фонд надає допомогу. «Ми хочемо подякувати за цю книжку передусім дітям, які поділилися з нами своїми цитатами, - говорять творці збірки. - А також батькам, які вміють слухати, а ще важливіше — дослухатись до своїх дітей».

Таня Стус. Таємні історії маленьких і великих перемог. – К.: Книголав, 2023

Авторка цієї книжки - відома дитяча письменниця Таня Стус, яка разом із сімейною психологинею Світланою Ройз створила актуальний для нашого сьогодення культурний продукт. Десять оповідань із терапевтичним ефектом про досвід проживання дітьми подій російсько-української війни. Кожна з історій, ілюстрованих Мартою Кошулінською, складається з двох частин: реалістичної та казкової, – що дозволяє показати певну ситуацію та знайти спосіб подивитися на неї крізь призму казкового сприйняття. «Історія яку розповів годинник», «Історія, яку розповів мамин рюкзак», «Історія яку розповіла темрява», нарешті, «Історія яку розповів уламок ракети» та «Історія, яку розповіла сирена». «Коли вже просто немає слів, мусимо їх знаходити та промовляти до своїх дітей. Мусимо бути для них видимими й відчутними, надійними сяючими маяками», — зазначає Таня Стус. «У [цих] казках оживають і розповідають свої історії квіти, рюкзак, навіть страшна ракета. За допомогою цих посередників дитина отримує можливість м’яко торкнутися спогадів і можливих тривог та обережно вирушити до зцілення, - додає Світлана Ройз. Загалом в оповіданнях обережно та делікатно зображуються теми втрати дому, переїзду, адаптації, емоційних переживань, агресії, суму за рідними речами, мінної безпеки, сприйняття інвалідності або загибелі воїнів, очікування на перемогу. «Мама нахиляється до самого вушка дівчинки й таємниче каже: - Першої ночі, як ми лягали тут спати, я була дуже втомлена, - дізнаємося ми про історію маленької Лянки в одному з оповідань. - Пам'ятаєш, як довго ми їхали? Тоді я не встигла познайомитися з годинником, бо миттю заснула. Може, навіть раніше за тебе. І кожну наступну ніч мені здавалося, що годинник хоче дещо розповісти. Тому тепер я уважно слухаю його цокання». Мама легенько цьомнула Лянку в чоло. Ліве вушко дівчинки, здається, уже знайшло найзатишніше місце на подушці А праве… Праве прислухалося до голосу годинника. Стриманий, неспішний. Він старанно притишував усі свої гвинтики та пружинки, щоб не бути надто дзвінкім. Та мовчати він не міг».

Том Ґолд. Маленький дерев’яний робот та принцеса-поліно. – К.: Видавництво, 2023

"Я намагався створити книжку, натхненну трьома різними типами книг: - зауважує автор цього видання, - книжками, які пам’ятаю, що любив у дитинстві, книжками, якими захоплювалися мої доньки, і книжками, які мені подобаються зараз, коли я вже дорослий. Я хотів, щоб книжка мала власну особливу атмосферу, але водночас функціонувала як класична казка на ніч". За сюжетом, багато років поспіль король і королева намагалися завести дитину. Їхнє бажання здійснилося двічі, коли винахідниця і відьма подарували їм маленького дерев’яного робота і зачаровану принцесу-поліно. Але є одна заковика: щоночі, коли засинає, принцеса перетворюється на звичайне поліно. Її можна розбудити лише чарівними словами: "Прокинься, маленьке поліно, прокинься". Тож робот і принцеса нерозлучні, допоки одного дня сплячу принцесу-поліно випадково не вивозять у невідомі краї. Тепер її відданий брат повинен знайти її та повернути назад у королівство. Брат і сестра мусять по черзі доставити одне одного додому, а дорогою на них чекає безліч пригод, пов’язаних із Грибною Королевою, Чарівним Пудингом, Малям у Трояндовому Кущі та Старою Пані в Плящці. Як бачимо, чари Аліси у Країні див, а також психоделічного мульсеріалу "Часу пригод" з його численними принцесами, грибними галюцинаціями та ходячими годинниками, крекерами та іншими персонажами родом з "Жовтого підводного човна" продовжують надихати авторів на "оригінальну" творчість.

Філіп Пулман. Темні матерії. Книга 1. Північне сяйво. - К.: Nebo BookLab Publishing, 2023

Чесно кажучи, історія неймовірних пригод бешкетниці Ліри, про яку мова у цій книжці, давно вже вважається вершинним досягненням у жанрі фентезі. Головна героїня епопеї Філіпа Пулмана "Темні матерії. Книга 1. Північне сяйво" поєднує в собі риси найкращих представниць екзотичного чтива – від знаменитої Аліси з-під пера Льюїса Керролла і андерсенівської Маленької Розбійниці аж до Пеппі Довгої Панчохи від Астрід Ліндґрен. За сюжетом, зухвала, метка і кмітлива дванадцятирічна учениця Оксфорду, вирушаючи на Північ з мандрівними циганами у пошуках зниклого батька, зустрічає на своєму шляху численні перешкоди, серед яких сутички з викрадачами дітей, безжальними самоїдами і войовничими татарами. Чи досягне героїня роману своєї мети? Адже їй в цьому допомагають летючі відьми, броньовані ведмеді в обладунках і таємне знання про Космічний Пил, через яке і трапилась ця дивовижна історія. Автор змальовує фантастичний світ, у якому душа людини – її деймон – завжди поруч у подобі тварини… І жила б собі наша мала героїня весело й безтурботно, якби у місті не почали викрадати дітей. І подейкують, що їх відправляють саме на Північ…

Вольф Ерльбрух. Качка, Смерть і Тюльпан. – Житомир: Видавництво, 2023

Тема смерті завжди обговорювалася у багатьох культурах світу. В українців до неї за всі часи так само було особливе ставлення. Можливо, не настільки критичне, як у самураїв, які мали щоранку прокидатися з думкою про смерть, але все одно ця тема присутня у нашій фольклорній традиції. Але, знов-таки, у "дорослій", а як щодо дітей? Цього разу книжка Вольфа Ерльбруха "Качка, Смерть і Тюльпан" (Житомир: Видавництво) якраз про це. Тож перед нами культова книжка німецького автора та ілюстратора, над якою він працював більше 10 років, і яка стала однією з найкращих дитячих книжок світу на тему смерті. Це лаконічна філософська історія, що розповідає дітям про смерть, яка постає як щось неминуче, але водночас зовсім не страшне; як щось таке, з чим можна примиритися, жити і навіть дружити. Історія, представлена автором, розповідає про знайомство качки та персонажа на ім’я Смерть, який, як виявляється, слідкував за нею все життя. Обидва стають друзями, обговорюючи життя, смерть та те, на що може бути подібне існування після смерті… Де тільки не відбуваються ці філософські обговорення! Наприклад, у болоті, де живе Качка, і тоді дійство нагадує українську традицію, коли герой достоту вимотує Смерть різними випробуваннями. "Невдовзі Смерть мусила визнати, що її любов до бабрання в мулі таки має межі. - Пробач, - сказала вона, - я більше не можу бути в цьому мокрому місці". Але це, нагадаємо, таки "німецька" історія, тому такі хитрощі тут скороминущі, адже мова про серйозні, філософські речі. "Іноді Смерть читала думки. - Якщо ти помреш, то зникне й ставок – принаймні для тебе. - Ти впевнена? - здивувалася Качка. - Впевнена як ніхто, - відповіла Смерть. - То це навіть добре, значить, я не буду сумувати за ним, коли... - коли ти помреш, - сказала Смерть. Їй легко було говорити. - Давай спускатися, - по хвилі попросила Качка, - На деревах такі дивні думки лізуть до голови". Книжка була номінована на Німецьку літературну премію "Deutscher Jugendliteraturpreis" та відзначена нідерландською нагородою "Золотий олівець", а згодом її перетворили на мультфільм, який отримав кілька нагород, зокрема, як найкращий анімаційний фільм на міжнародному кінофестивалі "Шлінгель".