"Телеграф-авеню" та інші бестселери: 7 крутих книг, які варто не пропустити

Майкл Шебон. Телеграф-авеню. – Х.: Фабула, 2021

…Насправді Телеграф-авеню – реально існуюча вулиця в Каліфорнії, а нова книжка від Майкла Шебона – це живий, добрий, атмосферний роман про те, що кожне місце має свій характер. Наразі це «Брукленд Рекордз» - крамниця вінтажного вінілу, якою володіють чорношкірий Арчі Столлінгз і єврей Нет Яффе, неподалік якої заплановано будівництво величезного торговельного центру. Утім, під загрозою не лише бізнес, але й дружба партнерів, непростий період якої переживають також їхні дружини, самовіддані акушерки Ґвен і Авіва. Крім того, з’являється такий собі Тіт, який стає кращим другом сина одного з партнерів, а батько другого, колишній популярний актор, втрапляє у чергову халепу. І все це розгортається на тлі 70-х: джаз, кіно, кунг-фу, культові імена, бренди і купа емоцій і таємних історій цього легендарного часу – з фактурними героями і незабутніми персонажами. «Місяцеликий, довготелесий, завжди трохи напідпитку, Арчі Столлінгз панував за прилавком «Брукленд Рекордз» — на колінах якийсь малюк, поверх гарбузово-жовтої водолазки рудувато-коричневий вельветовий піджак, в якому він, і так схожий на Гамеру, перетворювався на абсолютну, доволі симпатичну його копію, такий собі літаючий мутант-черепаха з японських фільмів. Дитину він підхопив під ліву руку, а правою перебирав уміст восьмого з п’ятнадцяти ящиків, що їх прислали з «Бенезра естейт», записи в ящику номер вісім мали саме такий присмак, як і любив Арчі: підчеревина джазу, добряче присолена й присмачена фанком. «Electric Byrd» (Blue Note, 1970)».

Джордж Орвелл. Колгосп тварин. – К.: Book Chef, 2021

Ця повість - один із найвідоміших у світі алегоричних творів — вперше опублікована 17 серпня 1945 року, а одним з перших її перекладів був український, до якого автор написав передмову. За його словами, у книзі описано події революції 1917 року в Російській імперії й становлення епохи сталінської диктатури в Радянському Союзі. Орвелл був нещадним критиком Йосипа Сталіна і ворогом сталінізму ще з часів громадянської війни в Іспанії, вважаючи, що у Радянському Союзі панує жорстока диктатура, заснована на культі особистості та посилена пануванням терору. За сюжетом, соціалізм на фермі, справді, перетворюється на авторитарний колгосп, і головна свиня стає диктатором, наче Сталін. По суті, автор, будучи палким соціалістом – як «справжні ленінці» в СРСР – розчаровується у наступному вожді, який будує не «комунізм», а тоталітарну державу. «Тож я спробував проаналізувати теорію Маркса з погляду тварин, - пояснює автор. - Для тварин очевидним було те, що ідея класової боротьби між людьми - абсолютна ілюзія, адже коли справа доходила до експлуатації тварин, усі люди об'єднувались проти них; справжня ж боротьба точилася між людьми і тваринами. Маючи це за відправну точку, я легко продумав решту повісті. Мені не вдавалося її записати аж до 1943 року, оскільки увесь. свій час я постійно витрачав на якусь іншу роботу; і зрештою, я включив до повісті ще й деякі з тих подій, що саме відбувалися у час її написання, наприклад Тегеранську конференцію. Так і сталося, що я тримав у голові основні елементи повісті аж шість років, перш ніж власне написати її».

Дон Делілло. Підземний світ. – Х.: Фабула, 2021

Ця книжка «живого» класика - останній, на думку критиків, великий американський роман ХХ століття, в якому простежено історію США і світу з 1950-х до 1990-х років. На початку мова про епохальний матч між нью-йоркськими командами «Доджерс» і «Джайентс», який відбувся третього жовтня п'ятдесят першого року. Важливість цієї події полягала ще й в тому, що  в цей день Радянський Союз зробив другий випробувальний вибух атомної бомби. Опису цього матчу присвячено шістдесят сторінок віртуозного спортивного огляду, а вже далі на протязі майже півстоліття ми стежимо за долею м'яча-сувеніра, кидок якого завершив матч, а також за його власниками. Холодна війна і спорт, мистецтво і політика, соціальна драма і поп-культура. Чи пак, своєрідна естафета, протягом якої м’яч міняє господарів, а світ тим часом змінюється. На сторінках цього епосу ви зустрінемося з чорношкірою родиною, менеджером на фірмі з утилізації сміття, мисткинею, католицькою сестрою, графітистом, стендап-коміком, директором ФБР та багатьма іншими. І в кожного з них — свої проблеми та мрії: офіційні, родинні, підпільні та підземні…

Сара Джіо. Бунгало. – Х.: Віват, 2021

За сюжетом цього роману, надворі 1942 рік, і доля головної героїні нібито уже чітко окреслена — вона заручена й упевнена, що буде щасливою. Але за кілька тижнів до весілля героїня вирішує разом зі своєю подругою дитинства піти на фронт медсестрою. Там, на Бора-Бора, вона зустрічає солдата, і їхня дружба переростає в справжнє кохання. У покинутому бунгало, де колись творив один знаний митець і яке тубільці вважали за прокляте місце, закохані створюють власний маленький світ посеред кривавих баталій. Війна закінчиться, і цим двом доведеться повернутися до колишнього життя й зробити вибір — якщо їм ніщо не завадить бути разом.  Через багато років уже бабусі Енн надходить лист від незнайомки, який повертає її в ті часи. Та чи матиме ця історія щасливий кінець?

Ніл Ґейман. Зоряний пил. – К.: КМ-Букс, 2021

У цій книжці відомий майстер паралельних реальностей зовсім інакший, оскільки дотримується традиційних правил жанру. З іншого боку, які можуть бути правила, якщо мова про Ґеймана? Тож не дивно, що й ідентифікують його «Зоряний пил», який був свого часу екранізований за участі Роберта Де Ніро і Мішель Пфайфер, по-різному. Іноді як казку для дорослих, майже завжди – як збірку історій. І в першому, і в другому випадку – не зовсім точно, оскільки казка має щасливий кінець, а фентезі – не завжди. Плюс дорослі, які займаються цілком пристойним, але зовсім не «казковим» сексом. Що ж до зібрання історії, то всі вони складаються у спільну оповідь, мало не повість з романом в новелах. Хоча, за сюжетом, це сповнена іронії притча про пошуки справжнього кохання. Тут є і вікторіанська романтика, і куртуазний єдиноріг, і готичні чорно-білі примари... Причому таке враження, ніби наш світ розташований зовсім поряд з чарівним, паралельним, альтернативним: крок убік - і ти вже в старій добрій Англії. Не дивно, що книжка одразу стала бестселером.

Ларс Кеплер. Пісочний чоловік. – К.: КМ-Букс, 2021

Сказати, що це гостросюжетний трилер – означає нічого не сказати, оскільки це четверта книжка з однойменного циклу, а психологічна напруга, як можна дізнатися, не спадає. Дванадцять мільйонів примірників, виданих більш ніж 40 мовами світу, свідчать про те, що міжнародна сенсація, якою одразу по виході став перший роман циклу, була не фейком, а констатацією факту: є ще порох у детективних порохівницях! Не меншим відкриттям для головного героя нової історії, який вже втратив свого напарника через цю справу, закриту тринадцять років тому, стало те, що жертва серійного вбивці раптом об’явилася. Вбивця довічно сидить у психушці, а хлопчина, який зник безвісти, ще й  розповідає, що у полоні залишилася його сестра. І звісно, що утримує її той самий Пісочний чоловік, напарник убивці. Щоб дізнатися про нього, в камеру до вбивці на довічному підсаджують агентку безпеки, і ось тут все й закрутилося, як у класика зовсім іншого жанру…

Пйотр Ґурський. Закон ордену. – К.:Рідна мова, 2021

Хоч світ у цьому романі живе після великої війни та знищення цілого народу, але розпочинається він з оргії з німфами. Загалом це світ, де дракони й мандрівні чарівники такі ж реальні, як політики та наймані вбивці. У цьому світі невпокоєний мисливець за людьми Кестель Нетса шукає славнозвісну Алію Лов, небезпечну втікачку з таємничого ордену Ама. Екзотичні пейзажі, давня історія, що раз у раз відбивається в теперішньому, і хитросплетіння інтриг — все це витворює темне фентезі у незвичному романі.  «Не уявляв, як так сталося, - розмірковують у ньому. - Гробліни. Як вони дізналися про те, що Алію схоплено? Не зносив ані гроблінів, ані їхньої магії. А тим часом ходили чутки, що Алія інколи працювала з ними. - Швидше, -- він схопив її за зап'ясток так сильно, що аж зойкнула. - Що таке? Та к бісу. Вона чудово знала - - що. Брати Шерони кохали Алію Лов. Не була до них прихильною, ніколи не подала Їм ані тіні надії, але це лише посилювало їхні почуття. Віддавали їй усе, чого хотіла: золото, срібло, сталеві перстені - криваві метали, бо оплачені кров'ю. Приходила, коли хотіла, користалася з їхньої гостинності й зникала, викравши коня чи двох. Не тримали образи. На дні їхніх сердець викарбувався образ Алії Лов, яка зараз потребувала допомоги».