"Рівність прав у громаді університету: бажане і реальне обрання ректора"

Перспектива не потрапити до числа тих, хто голосуватиме на виборах ректора, з одного боку може не хвилювати (бо можна у багатьох посадовців університету прогледіти конфлікт інтересів: чи може, наприклад, помічник ректора не голосувати за свого "шефа"?), а з іншого - пробуджує відчуття порушення прав людини в демократичному суспільстві – брати участь у виборчому процесі, від якого залежить перспектива розвитку громади.

Універистет – така ж сама громада, як і село або місто (ще з XIV століття), а це вказує на необхідність рівного права для всіх представників університетської громади (трудового колективу). Потрібно знайти визначення "трудового колективу університету". Воно є в Статуті? Ні, там структурний підхід до визначення формату організації закладу. В Положенні про загальні збори (Конференцію) трудового колективу університету? Так: "Трудовий колектив Університету складають всі наукові, науково-педагогічні, педагогічні та інші працівники, для яких Університет є основним місцем роботи". Отже, студенти за такою логікою не входять до складу трудового колективу університету? Це не відповідає місії університету як соціально-освітянської спільноти. Тож має бути інше введене поняття, яке поєднує в собі й трудовий, і студентський колективи.
 

Методичні рекомендації щодо особливостей виборчої системи та порядку обрання керівника вищого навчального закладу, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 05 грудня 2014 року №726, передбачають дотримання ряду демократичних принципів і принципу забезпечення рівності прав учасників виборів. Декларують, та чи забезпечують?

Загальні цінності Європи – хоч і загальні, і допускають інтерпретації (чим і користуються адепти "керованої демократії"), проте є засадничими для нормативно-правової бази діяльності університетів в Європі, прості, як палиця. Але, припустимо, комусь вони і зараз незрозумілі. Далі – простий їх перелік:

- Легітимність влади на основі її виборності.
- Свобода політичної та економічної конкуренції.
- Рівність перед законом, суд рівних.
- Соціальна солідарність.
- Громадянські свободи (слова, совісті, друку, особистого життя).
- Захист навколишнього середовища.
- Захист культурної спадщини європейської цивілізації (сьогодні оновлюється у бік посилення через деструктивний вплив до-модерних ідеологій).
- Громадянськість (зокрема, демонстрована як активізм, участь у виборчих процесах на рівноправних засадах і нетолерантність до злочинних практик).
- Інтернаціоналізм.

Саме рівність і її конкретизація у рівності суб'єктів виборчого права є базовою європейською цінністю, яка регулює життєдіяльність громад. Цікаво, що відчуття порушення цієї норми закладене в сам підхід, який передбачає автоматичне включення до списку виборців викладачів, професорів (педагогів одним словом) всіх без виключень, а працівники і студенти мають квотоване представництво. Я стверджую, що це є дискримінаційною ознакою і робить процес виборів невідповідним до демократичних принципів його організації. Чи варто вимагати змін? Як у давнину зазначив великий француз Монтень – спілкування дає можливість виявляти солідарність і як наслідок – право на протест, колективний протест. Хочеш мати гідність – відстоюй своє право і не перекладай відповідальність на інших.

Однак, спробуємо зануритись у рекомендації МОНУ з цього приводу. Виявляємо п.18, в якому закладено антидемократичну "бомбу", оскільки не зазначені причини обрання представницького підходу до участі у виборах працівників і студентів. Тобто, не існує чіткого пояснення – чому? Дискримінація за фаховою ознакою. Спробую знайти це пояснення сам. Можливо, через те, що працівників і студентів багато? Можливо через те, що їх значимість для діяльності університету замала в порівнянні з професорсько-викладацьким складом? Абсурд. То чому ж тоді?

Можливо, це американська система демократії в процесі виборів, коли штати обирають представників, які віддають свій голос на виборах від імені штату? Але ж тоді чому в такому режимі не беруть участь пропорційно і представники ВПС? Через це обрання представників на виборах ректора не є аналогом американської системи. Потрібно було б у такому разі заявити, що ректора матимуть право обирати 99 осіб: по 33 представника від кожної з груп ВНЗ – студентський колектив, колектив працівників і колектив науково-педагогічний. Немає такого підходу.

То в чому ж справа? Можливо через те, що вибори будуть проходити в робочий день і працівники мають підтримувати життєдіяльність університету, тоді як ВПС у повному складі буде обирати ректора? Не переконливо.

Хто дасть чітку і раціональну відповідь: в чому причина порушення принципу рівного права участі у виборах ректора як очільника університетської громади (не просто керівника організації) для кожного члена трудового колективу? Поки що бачу лише дискримінацію за фахом в процесі виборів керівника ВНЗ.

Методичні рекомендації щодо особливостей виборчої системи та порядку обрання керівника вищого навчального закладу МОНУ всього лише рекомендації. Чому б в рамках автономії університетів не створити умови для справжнього волевиявлення громади університету, коли всі беруть участь у виборах ректора, всі, хто бажає і має право, яке є рівним апріорі та добровільним?

А як справи у вашому університеті?