Загальновідомо, що український гетьман
Іван Степанович Мазепа був визначним меценатом. Його коштом будувалися церкви, монастирі, школи, видавалися книжки, відливалися церковні дзвони. Так, наприклад, найбільший зі збережених старовинних бронзових дзвонів України має назву "Мазепа". Цей дзвін, відлитий київським майстром Опанасом Петровичем у 1705 році, на замовлення і на кошти Івана Мазепи, встановлено на другому ярусі дзвіниці Софійського собору в Києві. Проте гетьман Мазепа своїм коштом відливав не тільки дзвони, а й гармати.
Біля будівлі Арсеналу московського Кремля стоїть бронзова гармата "Лев". Її було відлито в 1705 році в місті Глухові коштом Івана Мазепи видатним українським ливарником Карпом Балашевичем. Гармата дивиться прямо на вхідні ворота, звідки заходять відвідувачі, на лафеті також зображений герб Мазепи.
Особливої уваги істориків "Лев" не привертав, але в 1980 році співробітники однієї з російських воєнних академій з'ясували, що гармата ... заряджена, і зроблено це було на самому початку XVIII століття. Гармата захищала якусь українську фортецю, очевидно від військ Петра I, і її зарядили спеціальним зарядом для відбиття штурму. Після закінчення бойових дій гармату розрядити забули і перевезли до Кремля, де вона так і простояла зарядженою 271 рік. Майже всі старі гармати зберігалися в Кремлі надворі і часто-густо в деякі з них кидали недопалки. Лишень уявіть собі кумедну картину, якби якийсь бовдур у 1930-х роках запхав би непогашену цигарку в запальний отвір "Лева". Гримнув би постріл з мазепинської гармати ... Скільки було б галасу і скільки клопоту дісталося НКВС!
В Україні з XVI до середини XVIII століть місцеві умільці лили для гетьманських військ чудові гармати, які не лише не поступалися, а часто й перевершували польські та московські зразки.
За часів перебування України у складі Російської імперії та СРСР гігантський масив українських культурних цінностей опинився в Росії, був нею привласнений і використовується як власне надбання. Тож очевидно, що давно вже настав час повернути усі ці цінності законному власнику – народу України!
