І знову ти – як марево, як привид, –
Постала і стоїш, красива і сумна.
Минуле спогади мої все живить.
І вкарбувалась в серці вже весна.
Ми разом. Доля нас не розділила.
Не мають значення ні відстань, ні роки.
Немало сліз ти у житті пролила.
Не варті були їх чоловіки.
Ти не жалкуєш. Все твоє – з тобою.
Минуле забираєш в майбуття.
І знову ти готуєшся до бою.
Лиш в тридцять починається життя.
Анатолій ВЛАСЮК
29 жовтня 2017 року
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.