І враз твоє кохання вмерло.
Здається, вчора думала про цього чоловіка.
А нині раптом дихання аж сперло.
Не допоможуть покохати жодні ліки.
Ти вже спокійна. Серце б’ється рівно.
Здавалося, без нього жить не можеш.
Була закохана, залюблена і вірна.
Тебе нічим уже не розтривожиш.
Не знаєш, чи радіти треба.
А чи чекать наступного кохання?
Бо як в повітрі – в ньому є потреба.
Та доля сповнила давно усі бажання.
Живеш у спокої та тиші.
Ніхто тебе вже не чарує.
Читаєш тихо мої вірші.
Мовчання серця вже ніхто не чує.
Та раптом вичитала щось. Смієшся.
І знов збираєшся у мандри.
Та схаменулась. Зостаєшся.
Це просто ти минулим мариш.
… І враз твоє кохання вмерло.
Здається, вчора думала про цього чоловіка.
А нині раптом дихання аж сперло.
Не допоможуть покохати жодні ліки…
Анатолій ВЛАСЮК
10 серпня 2017 року
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
