Я не був у горах шість років

29 липня 2013
Yuriy Lazarenko

Ні. Я не був в Карпатах шість років.

Можу назвати цей період кримським, оскільки щовесни вирушав в гірський Крим - теж надзвичайно красивий і цікавий регіон, але...

Мабуть це тому що я народився і виріс в прикарпатському Івано-Франківську, дитиною все літо хлюпався у гірській Бистриці Солотвинській (5 хвилин від дому!), змалку знав - якщо вода каламутна, то там, в горах - дощ. Та й самі вершини (в кінці травня, деколи й в червні ще засніжені!!!) можна було побачити в ясну погоди з дамби тієї самої річки.

Мабуть тому для мене ГОРИ = КАРПАТИ.
 

 

Більше фото тут 
 

Крим, попри те що радував око щовесни яскравим цвітінням півонів, примул, гірських тюльпанів та барвінку, заворожував містичністю печерних міст, дарував приємний бонус в кінці подорожі у вигляді кількаденної зупинки наметом на березі моря (в травні - ще малолюдні пляжі, вода недостатньо прогріта, але вже можна плавати!), Крим не давав відчуття насиченості горами, не тамував цю гірську спрагу. Певно через більш спекотний та посушливий клімат :) .

Цього літа були Карпати!!! І зустріли вони радо, з розпростертими руками, афинами, полуницею, малиною, грибами і ...дощем!! (Хто там говорив про спрагу?:)) За шість років розлуки я, розніжений кримським сонечком, забув норов карпатської погоди: похмуро-вітер-дощ-сонце-дощ-дощ-вітер-сонце-дощ-дощ-дощ-вітер-сонце-СОНЦЕ! За вершини чіпляються хмари і крутяться-вертяться, не йдуть далі. А над деякими горами, як-то над Шпицями, цей хмарний танок не припиняється здається ніколи, і гуцули зі знанням справи кажуть, що там дідько погоду варить!

Після похмуро-дощового дня щастям є просто скинути мокрі штани і важкі черевики, гарячий чай сприймається як верх блаженства, а якщо вам вдалося розвести багаття, посидіти-погрітись біля нього і підсушити одяг, то ви - улюбленець долі!!!

Але після того як з вами набавились досхочу, вилили на голову відро води, заховали стежку і показали її знову, Карпати відкривають себе, віддають, дарують. І коли, важко дихаючи, ви сходите на хребтик чи піднімаєтесь на вершину, зводите голову... вам перехоплює подих. Втома більше не відчувається, про натерті ноги забувається. Навколо вас - синьо-зелене море. Навколо вас - краса і велич, сила і спокій. Те, заради чого ви йшли сюди.

 

Більше фото тут 
 

Наш похід був у Ґорґани - гірський масив, характерний кам’яними розсипами. Його хребтами проходив старий польсько-чехословацький кордон і ще зараз можна побачити стовпчики, встановлені в 1920 році. З одного боку - літера “P” - Польща, з протилежного - ”CS” - Чехословаччина. От я в Польщі, крок - і вже в Чехословаччині. Ні митників, ні візи. (-Шенген? - Ні, не чули:)). На багатьох вершинах також зустрічаються австрійські військові укріплення часів першої світової війни, викладені з каменю.

Моє вухо завжди тішили карпатські топоніми. Тут, в Ґорґанах, поміж інших, були: Грофа, Кінь Грофецький, полонина Плісце, Коретвина, Попадя (чи має якись стосунок до неї Піп Іван?:)). Перейшли в кінці маршруту Велику та Малу Сивулю і спустились на ночівлю на полонину Рущину (поруч - Урвище Пекло!). Тут випасають коней, які зранку своїм “іго-го” нас і побудили:). Це була остання ніч в горах. Поснідали, зібрали намет, вдягли наплічники, подякували місцю, яке нас прийняло на ночівлю, і рушили в дорогу до села-автобуса-цивілізації. Яке ж було моє здивування, коли на краю полонини біля потічка, що виходив тут з-під землі, я побачив табличку “Бистриця Солотвинська”!

Та сама!!! Відчуття дуже приємне й дивне, наче зазирнув за якусь межу, наче згадав щось з дитячо-немовлячого періоду, з віку, який вважають несвідомим.

Випив з потоку водички, авжеж!:) Сфотографувався й пішов далі.

Дорога ближче до села йшла вздовж річки (уже не потічка) і я думав що ця вода, що несеться біля нас, буде в Івано-Франківську значно раніше ніж ми.

P.S. У потязі 043 Івано-Франківськ - Київ з нами в купе їхали батько з донькою, дівчинкою років 14-15. За дві хвилини ми вже знали що вони теж повертаються з походу і теж з Ґорґан, правда, з іншої частини. “Ви звідки самі? - Родом з західної України, живемо в Києві. А ви? - Ми з Донецька. - Ага”. Дівчинка була переповнена емоціями і враженнями, батько казав: “Давай не будемо кілька днів про гори”. І до нас:””От, витягла мене в неповні 42 вперше в гори. Для нас все в новинку. Важко, незвично, красиво, так, але спорядження треба відповідне...” і т.д.

Дівчинка розмовляла з батьком російською. А з нами - українською. Мені здалося, це було з поваги. З поваги до нас, тому що бачила що ми теж з походу, отже пережили спільний досвід.

Але, перед усім, з поваги до Карпат.

Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com

Yuriy Lazarenko Yuriy Lazarenko 19 листопада 2013
приємно, дякую вам
Kristinka 19 листопада 2013
зачиталася! дякую!)
Який матрац обрати при болю в спині
Турбота про власне здоров’я завжди має бути в пріоритеті, особливо, якщо справа стосується стану спини. Для відновлення сил та здорового стану хребта й м’язів дуже важливо правильно відпочивати, користуючись усіма перевагами сучасних якісних матраців.
Читати більше
З чого почати навчання гри на гітарі
Вивчення нового музичного інструменту розширює кругозір та допомагає відкрити в собі нові таланти. Бажання освоїти гітару на початковому рівні легко реалізувати навіть при самостійній роботі, без звернення до викладачів. Розглянемо первинні етапи, що передують впевненому відтворенню кількох улюблених мелодій.
Читати більше