Хто нарешті принесе Україні Оскар!?

6 вересня 2013
Kajool-Khan

Хто б то не був - пора! Звісно, омріяна нагорода (і заслужена!) не така життєвонеобхідна як, скажімо, врегульована Конституція чи рівні дороги =)! Але з урахуванням здобутків українського кінематографа – давно вже час!

Скажу більше - можливо, ми навіть ближче до Золотої статуетки, ніж собі думаємо. Адже цього року український Оскарівський комітет прийняв до розгляду висунення на премію "Оскар" в номінації "Кращий фільм іноземною мовою" аж трьох фільмів (це з тим, що їх за нашу історію не так і багато було помічено загалом). Ви тільки уявіть собі яка б це була подія для нашої країни – "І Оскар отримує ....... Україна!!!" - емоції зашкалюють, ллються радісні сльози режисерів, а українці горді, що визнання найпрестижнішої американської академії кіномистецтв прийшло нарешті і до нас. Сценарій готовий, залишилося відзняти:).

А головними претендентами до участі у відборі фільму-номінанта від нашої країни стали: "Параджанов" співрежисера Сержа Аведікяна та Олени Фетісової, "Вічне повернення" Кіри Муратової та "Хайтарма" режисера Ахтема Сейтаблаєва. Уже 12 вересня український Оскарівський комітет оголосить яка стрічка стане номінантом на премію Оскар від України. У США ж номінанти у різних категоріях будуть оголошені 16 січня 2014 року, а сама 86-а церемонія вручення премії "Оскар" за заслуги в галузі кінематографу за 2013 рік відбудеться 2 березня 2014 року в Dolby Theatre в Лос-Анджелесі.
 


За роки незалежної України до списку номінантів "Найкращий фільм іноземною мовою" потрапляли такі стрічки: "Мамай" Олеся Саніна (2003р.), "Аврора" Оксани Байрак (2006р.), "Ілюзія страху" Олександра Кірієнка (2009р.) і "ТойХтоПройшовКрізьВогонь" Михайла Іллєнка (2012р.). На жаль, жоден з них не потрапляв до фінального списку номінантів, зате бачимо позитивну тенденцію: з кожним роком в Україні з'являється все більше якісного повнометражного кіно.

Проте, що б там не сказала американська академія кіномистецтв, нам є чим пишатися в області кінематографу. І, можливо, якби бабуся і дідусь Стівена Спілберга не покинули України, ми б мали ще більше геніїв в українському кінематографі! (Ви тільки уявіть: "Парк Юрського періоду" могли б знімати десь у лісах Карпат =D).

Гаразд, облишмо фантазувати і займемося трохи історією=). Спробую висвітлити найголовніші моменти!

У 1893 році головний механік Одеського Новоросійського університету Йосип Тимченко винайшов і сконструював прототип сучасного кінознімального апарату та апарату для кінопроекції. Тоді ж Йосип зафільмував вершників і метальників списів, що і було першими кінозйомками. У 1896 році фотограф Альфред Федецький зняв кілька хронікальних сюжетів у Харкові. І зауважте, майже рік у рік з першим публічним кіносеансом у Парижі, Федецький влаштував кіносеанс у Харківському оперному театрі (у нас, чомусь, карма така - завжди забирають визнання з-під носа). Ви тільки уявіть собі, що у Львові, у тому ж таки 1896 році, кілька днів тривали регулярні кіносеанси французьких фільмів у Пасажі Гаусмана (сучасний проїзд Крива Липа). 

У той час перевагу віддавали екранізаціям українських вистав, як то "Наталка Полтавка" чи "Наймичка". В 1911 році Данило Сахненко зняв перший український фільм — "Запорізька Січ". У подальші роки творили такі гранди українського кіно, як Лесь Курбас, Іван Кавалерідзе та Олександр Довженко. До речі, забігаючи наперед, слід відзначити, що у 1958 році на Всесвітній виставці в Брюселі в результаті опитування, проведеного Бельгійською синематекою серед 117 видатних критиків і кінознавців із 26 країн світу, фільм "Земля" було названо у числі 12 найкращих картин усіх часів і народів. У 1930 році на зміну німого кіно прийшов перший звуковий фільм "Симфонія Донбасу" - документальна стрічка Дзиги Вертова. А вже наступного року глядачі мали змогу почути голоси акторів у художньому фільмі О.Соловйова "Фронт". 

Далі український кінематограф піддавали ідеологічним завданням воєнної доби, через що режисери не могли показати справжню ситуацію, що коїлася тоді у нас. Потім була політична "відлига", період "застою" в СРСР, роки "перебудови" і ще багато всього, що не давало повноцінного розвитку українському кінематографу. Проте, не можна не згадати кінофільми, що й досі мають великий успіх: "За двома зайцями" Віктора Іванова (1961), "Тіні забутих предків" Сергія Параджанова (1964), "Пропала грамота" Бориса Івченка (1971), "В бій ідуть одні старики" Леоніда Бикова (1972) та багато інших чудових кінокартин. Незважаючи на важкі часи та різноманітні перешкоди для розвитку, наші митці творили і залишали по собі шедеври українського кінематографу. 

Впродовж останнього десятиліття нове покоління кіномитців почало розвивати українське кіно (у цьому абзаці згадаю найпомітніші роботи, бо насправді їх чимало). Режисер Олесь Янчук, який зняв такі кінострічки, як "Голод-33" (1991р.), "Нескорений" (2000р.), "Залізна сотня" (2004р.); Степан Коваль і його "Йшов трамвай № 9" (2003р.), Ігор Стрембіцький "Подорожні" (2005р.), Олександр Кірієнко "Помаранчеве небо" (2005р.), Любомир Кобильчук (Левицький) "Штольня" (2006р.), Алан Бадоєв "Оранжлав" (2006р.), Оксана Байрак "Аврора" (2006р.), Ігор Подольчак "Las Meninas" (2008р.), Єва Нейман "Будинок з башточкою" (2012р.) та багато іншого (плюс не забуваємо про цьогорічних номінантів)!

Ще хочеться згадати той факт, що багато наших кінофільмів перемагають на різних престижних кінофестивалях і критики дивуються такій парадоксальній ситуації, адже кінострічки, які отримують визнання на міжнародних кінофестивалях, на батьківщині практично нікому не відомі. Та й загалом вітчизняне кіно не користується таким попитом, як ото зарубіжні фільми. Я повністю згідна зі словами українського кінорежисера та актора Леся Саніна: "Кожна перемога українського кіно – це приголомшлива історія, але це перемога не індустрії, а конкретної людини…". На жаль сьогодні воно так у нас є. 

Можливо поява у нашому "кіноарсеналі" золотої статуетки дещо змінить ситуацію і наш глядач зацікавиться українською стрічкою: "що ж там такого особливого, за що аж Оскара дали!?" 

А на разі, простір для творчості відкритий і український кінематограф з нетерпінням чекає своєї першої статуетки "Оскар"!

Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com

9-й Одеський міжнародний кінофестиваль представляє іміджевий ролик 2018 року
Від моменту створення першої кінострічки найголовнішим для будь-якого фільму є глядач. Минулого року саме глядач став центральною фігурою офіційного іміджа ОМКФ. Цьогоріч команда ОМКФ та Ігор Стеколенко вирішили поглибити тему, зробивши головним героєм ролику сприйняття.
Читати більше