хто ми

Писати потрібно з того, як усе почалось. Почалось усе з читання Гьоте " Фауста"; чудова оксамитова м'яка чорна палітурка книги з жовтими аркушами, де маленькими літерами писатиметься уся моя історія становлення, як людини. Хотілося читати вголос. Різні культури, їхнє перехресне єднання. Поезія, як комбінаторика старого міфу потустороннього єднання слів. 
От я вже зовсім інший.
Читання є гарантією становлення; мені повезло, бо загальноосвітня система ще давала мені шанс на написання творів. Списав їх багато та залишив в одній з майстерень... Поломицтво різними майстернями стало для мене культовим_ старі демони стали нецікавими, почав шукати нових, називав по- своєму гуманно. Потім магія Шопенгауєра, там сліпа воля космічних метаморфоз, які давали можливість єдиного - поглиблення в себе. За Фройдом треба віднайти Ядро Свого Я. Там комбінаторика архетипів, тих самих несвідомих демонів. Потім магія Освальда Шпенглера. Його портрет висів в мене на видному місці - там просто: магія Грунту та Ландшафтів. Ландшафт має схильність до формування світоглядної парадигми - потім мої мандри на Схід. І я вже міркую кардинально. І моє я повторюється. Шпенглер писав, що усі цивілізації однакові й мають однакові сценарії - і війна, як необхідність.. Цивілізація має схильність до зникнення. «Я» також має схильність до стертя. Можна створювати безліч інших. Потім Гегель, де бог є монархією; і знову повторення історій в історії різних історій й молитва до Пограничного Виникнення Нового за генієм Ясперса. А там магія сонячного вітру й знову віра в перемогу Поганського над Раціо. Потім демон Раціо знову вкотре переможе Фетиш знакового поганського культу. Потім Фрезер й розуміння, що символ безсмертний. Символ є Богом. потім бог,як текст. Потім Культ Символу , просто одні полюбляють тримати в рабстві інших. 
Потім віра в канон повернення Одвічного сліпого «Я » в ланшафті Несвідомого Архіфутурного посткультуралізму. Пост породив постлюдину, усе «пост» є простим анти. Людина полюбила Антилюлину, як Антиматерію. 
Потім Ніцше й віра в силу парадигми канатоходця. Йдеш Сходами Якова на глиняний парнас, де Боги п'ють ефір золотими глечиками...Ось ти зупинився і так там вакуумно небезпечно, адже ти Сізіф, й ти маєш штовхати той глиняний золотий шар. А за Стругацькими Шар той нас екстраполює в магію потусторонього. І ти був біля Діонісія й в танці смерті відчув магію слабкості усіх божевільно хворих геніїв. Усі вони божевільні богоданим сифілосом з рожевими очима плекали щастя абсурдності внутрішнього Я. 
А бог став непотрібним ще за Августіна: для чого молитись до бога, якщо він і так усе знає і хоче нашого творення будь-якого. 
І творення безкінечне в цифрах та символах і буяння ландшафту. і Сам Мопасан навіть не ходив до кльозету , бо був носієм Божої Жовтої Золотої рідини. Сталкери стали масонами ; тільки антимасон мегасталкер захотів усього метафізичного - про це друга частина Фауста Гьоте. Аполон і Діонісій і Фауст - ось вона Свята Трійця і я поміж них. Бог мовчав довго і всі почали домовлятись із темним- Буяння Сатани та його неполіченого легіону ,- і були холокости й освенціми і новий антимонумент й Чорний квадрат й суперсиметрія й квантовий бог із трьома очима й сотнею рук. І Христа поцілував Великий Інквізитор.
У Пєлєвіна Інквізитор цілує Христа і нова сага : путін й Порожнеча. 
І сліпого Гомера замінив сліпий Джойс . І демон вселмвсч в демона Врубеля.
І нові ландшафти Дельоза, який створив Цукерберга і знову Тіло, і знову Грунт, як мати, і знову ти пішов у себе і відмовився від опредмечування речей в об'єкти, а об' єкти в синтетичну кон'юнкцію. 
І науку зараз рухають четверо вчених і добре одне - їх ніхто не спалює на вогнщах.
Зрештою, нова парадигма - тебе не існує; і ти плекаєш свою фентезійну психосоматичну архіісторію в історії нових Прозорих Агломерацій , де той самий Діоніс тільки от Технодіоніс і науковий саенсультрас й порногламурне евангеліє....
усе добре ніби, але ми плекаємо новий звив еволюції, як соціальну деградацію , бог усе пробачить певне ...коли схоче...