ХРИСТИЯНСЬКА ЛЮБОВ І ЗЕМНЕ КОХАННЯ ЗАМІСТЬ ВІЙН
Д.Гріффіт. Нетерпимість.

ХРИСТИЯНСЬКА ЛЮБОВ І ЗЕМНЕ КОХАННЯ ЗАМІСТЬ ВІЙН

Д.Гріффіт. Нетерпимість.

Назва фільму гранично точно відображає сутність існування людства.

Понад три години екранного часу тримають глядача в напрузі. А якщо мати на увазі, що це німе кіно, то слід віддати належне кінорежисерові Д.Гріффіту.

У фільмі переплітаються чотири сюжети – з давніх часів і аж до 1916 року, коли була створена картина. Це драматичні історії з життя людства. Три з них закінчуються трагічно. Лише в останньому сюжеті спостерігаємо щасливий кінець, коли навіть черствій людині на очі навернуться сльози.

Вражає не лише кількість людей, які взяли участь у масових сценах, а й величні реконструкції приміщень, фортець і замків. Панорамні сцени змінюються камерними. Лейтмотивом звучить одна мелодія, в якій поєдналися радість і сум. Музичний супровід, звичайно, відіграє велике значення, але в німому кіно вирішальною для успіху фільму була майстерність акторів. Та й у звуковому кіно теж. Їхні міміка, жести, інші характерні ознаки сценічної роботи в цьому фільмі на висоті. Здається, тут нема другорядних героїв – як, зрештою, і головних. Всі вони відіграють свою роль у кожному епізоді зокрема і в картині загалом. Ось ця цілісність задуму й привела фільм до успіху, хоча вже минуло понад сто років з часу його створення.

Тема нетерпимості червоною ниткою проходить крізь увесь фільм. Здається, навіть повітря напоєне нею. Їй підпорядковується й авторський задум – і вже не розумієш, хто чим керує. І лише кінцівка фільму дозволяє з оптимізмом заглянути в майбутнє. Можливо, вона видається нелогічною на тлі того, що бачив глядач, але людству так хочеться, щоби замість війн на світі запанували християнська любов і земне кохання.

Анатолій ВЛАСЮК

“Моє кіно”

15 лютого 2019 року