|
4 вересня 2017
Любов СЕРДУНИЧ |
Ця красива рослинка з рожевими, лілово-рожевими, білими або світло-фіолетовими квіточками, сприяла народженню його назви. А чому? А тому, що квітне найбільше саме в його пору: на початку осени. Тож своєю назвою він зобов’язаний йому, вересові. Отож передусім трішки – про верес, тим паче, що багато хто з нас навіть ніколи не бачив його. У цю пору ніжні медово-рожеві квіткові килими вересу милують око поліщуків, де він найбільше росте.
Вéрес звичайний – вічнозелений розгалужений чагарничок родини вересових. Подекуди його називають вéреском, вересíнем, вересíлем, підбруснúчником. А ще в народі побутують назви: вéресовець-трава, вéреск. Мова ж наша – прадавня, тому й мала час витворити цій рослинці багато синонімічних назв.
Верес – дуже добрий осінній медонос, який часто дає продуктивний взяток. Бджоли відвідують верес охоче і беруть багато нектару саме в той період, коли инші високопродуктивні медоноси відцвітають або вже відцвіли. Взяток із нього сприяє розвиткові розплоду бджіл на зиму. У теплу малодощову погоду з великих масивів вересу одна бджолосім'я збирає від 8 до 25 кг меду. Мед з вересу має темно-жовте і червоно-буре забарвлення, густий, запашний, трохи терпкуватий.
Верес вельми корисний для молодняка і лактуючих тварин.
У маловрожайні на сіно роки верес заготовляють на зиму для годівлі корів і коней. Найбільш поживний верес у фазі цвітіння й особливо корисний навесні, коли мало зелених кормів. Придатний для приготування трав'яного борошна.
У народній медицині віддавна застосовують траву вересу при лікуванні ниркокам'яної хвороби; ревматизму, нервових хворобах, дизентерії, туберкульозі легень, набряканні ніг, при серцевих і ниркових захворюваннях, при безсонні, при лікуванні застуди, вивихів і переломів. Малим дітям дають чай із вересу-зілля проти страху.
Гомеопати траву вересу застосовують при ревматизмі, хворобах сечового міхура.
У декоративному садівництві верес прикрашає кам'яні гірки, його садять на клумбах, у парках і садках, адже декоративний він від ранньої весни до випадання снігу. З молодих пагонів можна добувати жовту фарбу.
У Шотландії там, де росте верес, більше нічого не росте, тому великі площі, охоплені вересом, називають вересовими пустками. Саме верес дав назву місяця в українській, білоруській та польській мовах: вересень, верасень, wrzesien.
Як лікарську сировину гілки вересу збирають у серпні – вересні. Сушать у тіні або на горищі, розстилаючи на папері або тканині пластом у 5 – 7 см. Зберігають у коробках.
• «Вераси» (білоруське «Верасы, буквально – «вереси») – популярний білоруський вокально-інструментальний гурт.
• Верес (норв. røsslyng) – це національна квітка Норвегії.
• У Шотландії, у культурі, в якій верес займає почесне місце, з його листочків видобувають жовтий фарбник для відомої тканини шотландки, з якої шили пледи та кілти (національне вбрання шотландців). Використовували рослину і для виробництва вересового елю (трунку): традиційного найдревнішого шотландського міцного пива, перша згадка про яке датується 2 століттям до н. е.. Шотландію теж називають країною вересового меду, а в древній Шотландії верес був зображенним на гербі одного з кланів.
На межі між серпнем і вереснем цвітіння вересінь-трави досягає кульмінації. Проте ці квітучі кущики можна побачити аж до жовтня. Верес (вересіль) – добрий медонос. Однак вересовий мед, темний на вигляд, – терпкий і навіть гіркуватий, тому бджолярі рідко розташовують вуликів поблизу вересових галявин.
Вересень – один із тих місяців, котрі люблю. Він – красивий, тихий, лагідний, барвистий, теплий, багатий, пахучий і… смачний. Повітря геть просякнуте яблуками і грушками, сливками, ожиною і динями, шипшиною, терном і грибами, жоржинами й паліпандрами (айстрами). Спіла, жовта, сонячна, яскрава садовина й городина – скрізь: достигає на ґанку, на підвіконнях, сохне на осонні на дечках і на мотузках, протягнутих між яблунями та на горищі.
Назва вересня пішла з Полісся, де в цей час цвіте верес, цінна медоносна рослина.
Був цей місяць і ревуном, і заревом, і сівнем, і бабиним літом, ще й покрійником. У стародавніх слов’ян місяць жнив називали серпнем, а місяць молотьби – вереснем (від слова «верещать» (молотити)), походять від назви землеробських робіт.
А ночі й ранки вже холодненькі! Зате грози рідшають. Будьмо готовими й до заморозків!
Вересень – початок осени у північній півкулі Землі і початок весни – у південній.
В инших слов’янських народів назви місяця подібні: у білорусів – «вéрасєнь», у поляків – «вжéсєнь»; в перекладі з литовської мови вересень означає «місяць вересу», в латиській – «місяць цвітіння вересу». Сучасна назва вересня в нашому календарі закріпилася відносно недавно: на поч. ХХ століття. До цього в кожному краї були свої «домашні» наклички. В давньоруській (д.-українській) мові була й «офіційна» назва: «руєн». По-народному – «ревун». Подібні терміни і дотепер зберегли серби («руян») та чехи «рієн» (щоправда, остання назва – для жовтня).
Паралельно з «руєном» уживали й иншу назву: «зарев». Ті й ті наклички, за твердженням мовознавців, походять од жовтого кольору (саме в цю пору починає жовтіти листя) та «руєнієм» оленів і лосів, котрі влаштовували шлюбні герці.
Книжна мова часів Руси зафіксувала і назву «варєснець». Дехто вважає, що його походження пов’язане з першими вересневими заморозками. Однак це твердження малоймовірне. Вочевидь, у цьому випадку мова йде теж про верес.
На західноукраїнських землях відомі назви «маїк» (починають «маятися», цебто зеленіти ранні сходи озимини) і «сівень»: пора масового висівання збіжжя (озимини).
Назва вересня «бабське (бабине) літо» побутує в розмовній мові на північно-західному Поліссі. А пов’язана вона роботою, котру жінки («баби»), які вони закінчували на полях і городах.
Ще одна назва вересня – «покрійний». Вона походить од свята Покрови, котре випадало на 1 жовтня за старим стилем. Ближче до цієї пори земля вже покривається листям. Адже з вересня, як заважує прислів’я, листя на дереві не тримається.
Проте більшість европейських мов послуговуються латинською назвою «септембр» (у перекладі – «сьомий»). Це тому, що у Давньому Римі він і справді був сьомим, адже річне літочислення починали не спотворено, як тепер, а правильно: з березня, коли оживає все живе у Природі. Прийнявши новий, так званий григоріанський календар, у якому новоріччя перенесли на січень, місяценазву залишили старою, себто юліанською. До речі, у нас, у Русі, раніше вересень теж був сьомим місяцем року, адже початком року був березень, коли природа починає воскресати. Був час, коли на вересень перенесли Новоріччя, тож був він і сьомим, і дев’ятим, і першим, і знову дев’ятим...
Може, краще бути йому сьомим?..
Має вересень і свої свята й пам'ятні дні. Зокрема:
• 1 вересня – День знань,
• 2 вересня – День закінчення Другої світової війни,
• 7 вересня – День військової розвідки України,
• 8 вересня – Міжнародний день солідарности журналістів,
• 17 вересня – День працівників цивільного захисту України (День рятівника) і День фармацевтичного працівника України,
• 22 вересня – осіннє рівнодення (день за тривалістю рівний ночі),
• 29 вересня – День пам’яти трагедії Бабиного Яру,
• 30 вересня – Міжнародний день перекладача…
Протягом багатьох тисячоліть українці запримітили дуже багато закономірностей про вересень: все-таки перехідний місяць! Користуймось народним досвідом і мудрослів’ям!
Дещиця його – у відомих прислів’ях і прикметах:
- який у вересня початок, такий буде й кінець;
- посушливий і теплий вересень – пізня зима (і навпаки);
- вересневий грім віщує теплу і довгу осінь;
- якщо перший день бабиного літа ясний, то й осінь буде тепла;
- ранній падолист – на холодну зиму;
- врожай на горіхи – нарік буде врожай на хліб;
- горіхів багато, а грибів мало – зима буде холодною;
- багато павутиння на бабине літо – до ясної осени й холодної зими;
- якщо восени багато павутини, нарік літо буде врожайним;
- багато жолудів на дубах – чекаймо перед Різдвом багато снігу;
- якщо жолудів багато, нарік буде добре жито;
- якщо восени листя берези жовтіє зверху, весна буде ранньою, знизу – буде пізньою;
- з’явились опеньки – літо закінчилося;
- якщо багато опеньків, то жито нарік вдасться добре;
- на початку осени линяють кури – до ранньої зими.
А ще й таке нарід запримітив:
- мало лушпиння на цибулі і тонке – зима буде м’якою, а товсте і багато – суворою, якщо ж жолудів чимало – то й лютою;
- вранішній дощ довго не триває;
- при заході сонця хмариться з півночі – на вітер, захід золотавий, жовтий або жовтогарячий – на гарну погоду, зорі вночі ясні – на погожу днину, тьмяні – на дощ, а коли перед світанком миготять – на переміну погоди;
- листя на березі жовкне з верхівки – на ранню весну, знизу – на пізню;
- журавлі відлітають у вересні – на теплу зиму. Вересень має одну, та й то гірку ягоду: горобину; .
- у вересні листя на вербі пожовкло – до ранніх приморозків;
- у вересні масово опадає листя з багатьох різних дерев – зима буде довгою і холодною.
Користуймось і такими спостереженнями!
Цієї пори одна ложка води робить дві ложки болота. Чим тепліший і сухіший вересень, тим пізніше прийде зима. Якщо луки засновано павутинням, гуси гуляють вкупці, шпаки довго не відлітають, то осінь буде тривалою і погожою.
Павутиння стелиться по рослинах – на тепло. Мокре літо і тепла осінь – на тривалу зиму. Якщо захід жовтий, золотавий або рожевий – на гарну погоду.
Птахи співають у негоду – на погожий день. Журавлі восени летять високо – осінь буде тривалою. Чим вищі восени мурашники, тим суворішою буде зима. Горобина вродила рясно – осінь буде дощовою, а защедрила рясно і завчасно почервоніла – на сувору і сніжну зиму. Горобини мало – осінь буде суха.
Якщо перший день бабиного літа видався погожим, то й осінь буде теплою. Чим сильніший вітер, тим менша ймовірність місцевих приморозків. Туман вранці піднімається, утворюючи хмари, – на дощ, а падає на землю – буде суха днина.
Дим падає на землю – на сиру погоду. Лебеді відлітають у вирій пізно – чекай тривалої теплої осені, а якщо полетіли на південь рано – зима буде холодною...
Дощовий вересень – нарік буде врожай. Калина і чорна бузина достигли не по порі – чекай холодної і лютої зими. Буряки і морква мають мало сухої гички – чекай великих дощів. Голос роздається далеко в полі – буде дощ. Листя жовтіє з вершини – прийде рання весна, знизу – пізня.
Жолудів у вересні на дубі багато – до суворої зими. Звуки вдень приглушені, чуткість погіршилась – погода збережеться добра. Иній чи роса не випадають – на негоду.
А моє прислів’я – ХОЧ ВІН ДЕВ’ЯТИЙ, ЗАТЕ ВДАТНИЙ! Бо підсумовує працю селянина, починає науку, збирає щедрі дари Матінки Природи…
А якими доповните і в яких прикметах переконалися ви?
Втім, пам’ятаймо і ще одне прислів’я: прикметі вір, але й перевір!
(Із Вереснем мандрувала і ще не про все записала
Любов СЕРДУНИЧ)
| 2 | 2952 |
Умови використання матеріалів сайту
Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку
Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com
