Хоч круть, хоч верть, а Москві прийде смерть!

Не зайвий раз варто нагадати, як ставилися українці в минулі часи до нашого одвічного ворога: москаля. Бо ж, чого гріха таїти, у нас надто коротка пам’ять. Забули, не вірили у правдивість цих застережень – і тим допустили нову трагедію: сучасну московинсько-українську війну! Які ж вони злободенні і в наші дні, і завжди! Й тому варто (просто вкрай необхідно!) час від часу нагадувати нашому людові про те, від чого застерігали нас наші пращури, аби ми були пильні. Отож вистраждані і витворені віками

                                         ПРИСЛІВ’Я ТА ПРИКАЗКИ про московин (москалів-кацапів)

Мораль, звичаї, талант і творчість народу в радянські часи було нещадно відкинуто як щось непотрібне. Знищити фізично, а якщо ні, то духовно – такою була мета Кремля щодо українців. Тож знищення фізичне вело за собою знищення й духовне. Проте душі народної остаточно вбити не вдалось. Бо в цьому пекельному горнилі смерти вона не кориться, не здається і... творить. Крім віршів та пісень (частівок, приспівок, примовок, коломийок), сувора дійсність народжує ще й короткі, але такі влучні вислови: прислів’я і приказки, які не лише констатують факти тодішнього буття. Ніколи не публіковані у радянські роки, ці твори пережили понад 8 десятиріч, а збереглися лише завдяки пам’яті згорьованого українського народу. Зумисне такого не вигадаєш!

Як і инші жанри усної народної творчости, прислів’я та приказки завше слугували вихованню людської моралі. Вони ставали сумною констатацією фактів людиновинищувальної політики московинського фашизму. Вони розвінчували і засуджували. Проте ці короткі твори не лише констатували, а й часто застерігали, повчали і засуджували від імени тих, хто спізнав їх гіркий зміст. Народні примовки дають лаконічну оцінку побаченому, яке пережила значна кількість людей. Один короткий, але правдивий і точний рядок – і не треба великих трактатів.

Великий пласт українського фольклору народився у різні періоди нашої залежности від москви. Найбільше цих творів народилось у перші роки колгоспного життя, зокрема, на початку голодомору 1930-их. Вдала, точна сформульованість образних висловів запам’ятовувалася безпомилково, адже їх ніхто не записував. Нерідко прислів’ям ставав один рядок із тодішніх пісень. У багатьох із них  – протиставлення, розвінчування, гостра сатира і сарказм. Прислів’я та приказки нашого 70-річного буття у рабстві в москви переконливо засвідчують, як сприймали селяни «нове життя» і московинське свавілля. Прозріння, а відтак і протест, не завше пасивний, – у народжених у той час прислів’ях і приказках. 

Без Москви жити – Україні служити.

Без Москви – як без лихої мачухи.

Москва іде – за собою голод (смерть) веде.

Московська сила лізе без мила.

Велике лихо в селі: порядкують москалі.

В москалів нема милости.

В москалів один лік: загарбати нас навік.

Гіркий мед із московського глека.

Де москаль, там і погибель.

Де москаль, там зубів не скаль.

Де Москва панує, там люд бідує.

Де ступають москалі, там голодні балí.

Де московська мітла пройшла, там біла з косою прийшла.

Для Москви щастя – робити нещастя.

До української хати причепився москаль біснуватий.

Москалеві вірити – що воду ситом міряти.

За москалями пішли – неволю знайшли.

За Москвою пішов – біду знайшов.

Запросили москалів за стіл, а вони й ноги – на стіл.

З Кремля тієї правди – як кіт наплакав.

З Москвою пішли – в голодний комунізм прийшли.

Злодійські дороги ведуть до Кремля.

З Москвою поведешся – лиха наберешся.

З Москвою рáзом – на вікú зараза.

З Москвою тяжка неволя прийшла.

З рідного гнізда зігнала кремлівська звізда.

Зубів не скаль: іде москаль (іде жид Розенталь).

Кого Москва пригортає, того біда чекає.

Кацапа не пустиш дверима – влізе вікном.

Кацапа бий під ребро, тоді людям буде добро.

Кацапів по хватці (по нахабству) впізнають.

Кацап як не збрехне, то й не дихне.

Кремлівська звізда забрала й квочку із гнізда.

Кремлівський пес лає – Україну роздирає.

Кругом чорти, а посередині – нечиста сила: Москва.

Марна спокуса: надіятись на кремлівського Йсуса.

«Масква слєзам нє вєріт!».

Москалі ділять по-братському: або все – собі, або собі – все.

Москалі – не люди, а іуди.

Москалі – чужі юди, роблять лихо людям.

Москалеві годи, як трясці, а все басом дивиться.

Москалики-соколики поз’їдали наші волики, а як вернуться здорові, то поїдять і корови.

Москаль тоді красти перестане, як чорт молитись богові стане.

Москаль тоді правду скаже, як чорт молитися стане.

Москаль в очі заглядає, а тоді душу виймає.

Москва верствою далека, а голодом близька.

Москва вміє цілувати і до нитки обдирати.

Москва дивиться на Україну, як вовк на ягницю.

Москва завше в одну дудку грає.

Москва заправляє – Україна з голоду помирає.

Москва з обіймами – ділами лиходійними.

Москва іде – злидні й горе веде.

Москва не може не брехати.

Москва радіє, коли Україна животіє.

Москва світ дивує, коли людей грабує.

Москва страшна не снігами, а голодними животами.

Москва України тримається, як вош – кожуха.

Москва як ступить, то злупить.

Москву, як і діда з торбою, ніколи не нагодуєш.

Московська наруга на коня і плуга.

Московська правда – як ціла брехня.

Московське радіо лиє, а Талимонова сучка виє.

Московським возом далеко не заїдеш.

Московські «медú» – повна хата біди.

Московські пси Україну терзають.

Московському голові – хоч кілки теши на голові.

Московську пельку не наситиш.

Не бійся чортів – бійся москалів.

Не були б ми голодранці, якби не з Москви зас...анці.

Нема зими без морозу, нема лиха без москаля.

Нема зими без москаля (вітер із півночі), нема лиха без Москви.

Нема хліба, нема кики, лиш кремлівські кукуріки.

Нема хліба, нема сала: все московська власть забрала.

Не треба й татар, як москаль – комісар.

Підлі «хахли» волю Москві продали.

Покарав нас Бог Москвою – сусідою лихою.

Попа пізнають по здачі, а кацапа – по натурі свинячій.

Продажні «хахли» Москві під ноги лягли.

Сила Москви – у нахабстві.

Спершу Москва обіймає, а потім до нитки обдирає.

Україна сльози ллє, а Москва з нас крівцю п’є.

Українські калачі наминають москвичі.

У Кремлі мая́чать, а в Україні голодні діти плачуть.

У Москви очі завидющі, а руки загребущі.

У Москви рот великий і руки загребущі.

У московському Кремлі завелися курвалі.

Хіба в Москви коли совість була?

Хіба ми не знали, що москалям усього мало?

Ховайтеся, Ткачуки: сунуть московські гончаки!

Хто з москалями злягається, той вошей набирається.

Хто з Москвою злиґається, той у ногах валяється.

Московська орда до хати – нема кому що казати.

Московська орда йде – голод (у могилу) веде.

Московська орда – страшна біда.

Щоб московських катів нечиста сила забрала, Україна б горя не знала.

Щоб та московська власть пропала, як вона нас загнуздала!

Як зайде кацап, то буде цап-царап.

Як москалі завітали – усі жижки задрижали.

Як москаль дує – Україну задує. (Тут москаль – північний вітер).

Як Москва дарує волю, матимеш неволю.

Як Москва йде визволяти, то чекай неволі.

Як Москва скаженіє, то світ німіє.

Як прийдуть московські гади – не дасте ради.

Якщо є москалі, то чортів не треба.

Якщо з Москви паскуда, то лихо буде.

В Україні голод, бо з Москви пре холод.

Де була московська «мітла» – скоро смерть прийшла.

До Москви пристали – собаками стали.

З москалями жити – по-московському вити.

З Москвою злиґалися – блекоти набралися.

Кремлівський пес добрався до Одес.

Москаль дує – Україна бідує.

Москва гавкає, а сонце світить.

Москва панує – Україна голодує.

Москва правдою крутить, як циган сонцем.

Московська порода – тюрма народів.

Московські заброди принесли горе народу.

Нема хліба, нема сала – все Москва позабирала.

У Москви сорому – як у курки м’яса на лапах.       

Як Москва почне визволяти, то буде голо в хаті.

Як із Москви гукнеться, так в Україні відгукнеться.

Як Москва клянеться у вірності – чекай зради.

Була козацька сила, поки Москва не скосила.

Від Москви добра – як від цапа молока.

В москалів глузду – як у копитах сала.

Второпали лиш тепера, яка Москва ненажера.

Діда з торбою нагодуєш, а Москву – ніколи.

Діждемось пори, коли й москалі полетять згори.

Дніпро – не границя, Москва – не столиця, а більшовикам за Уралом не зупинúться.

Захланну Москву не нагодуєш.

З дороги збились – до Москви притулились.

З Кремлівських гор почався голод і терор.

Москві вірити – що ситом воду міряти.

Ліпше загубити, ніж із Москвою знайти.

Москва москву й плодить. (Себто лиходіїв).

Москва на злиднях збудована та й злиднями годована.

Москва про нас так подбала, що ми ледве не сконали.

Москва така мила: Україну голодом заморила.

Москва така рідна Україні, як жаба кобилі.

Москва так любить Україну, як пес – калину.

Москві привіт – обка…алась на весь світ.

Московська брехня – на довгих ногах.

Московське болото так смердить, що не хочеться жить!

Московський привіт – ярмо на сотні літ.

Не знали броду, а полізли в московську воду.

Не така вже та Москва сильна, як затильна.

Не той москаль, що морозить, а той, що людей вивозить.

Пана видно по халявах, москаля – по дурості.

Під Москвою – не життя, а ниття.

Пожалієш москаля – будеш мати в серце ухналя.

По-московському навчився – від рідної відбився.

Розперезались москалі – нема правди на землі.

Слухай, що Москва каже, та дивися, як маже.

Українців кацапи любили – не одному печінку відбили.

У Москви свобода одна: або куля, або тюрма.

Хоч круть, хоч верть, а Москві прийде смерть.

– Хто йде? – Чорт. – Дарма, аби не жид (москаль)!

Цапа обходь ззаду, коня спереду, а москаля – з усіх боків.

Чортові повір, а москалеві – ніколи!

Ще той не вродився, щоб із Москвою розлучився.

Що Біг в нас народить, а люд наробить – москаль усе внівець зводить.

Що під червону мітлу попало, те пропало.

Як Москва клянеться в любові, то готуй торби спадкові.

Як бачимо, значна кількість народних творів періоду 1930-их і 1940-их років свідчить про ставлення українців до Москви, московинів, жидів та їхнього режиму. Загалом же ці понад 1050 коротких висловів-прислів’їв та приказок, а також инші жанри – це лише крапля в морі фольклору, витвореного у період великого геноциду українців.

(Більше – у моїх збірках:

«Барва смерті – 33-ій», «Вустами правди і болю» та «І слово боролось» (на світлинах). Хто хоче придбати книжки - звертайтесь у приват на сторінці фейсбука: https://www.facebook.com/lyubov.serdunich/ ).

Зібрала Любов Сердунич.

.