Світ великий – то факт. Немає впевненості та надії, що ти народишся там, де тобі треба. (Приклад: діти багатих батьків страждають від бабла та кокаїну, коли дитина з бідної сімї була б щаслива, якби тато кинув пити). Всі зразу списують це явище на те, що людський примітивізм ніколи не цінує те, що має. Так і є, в принципі, в малих ділах, а от у ділах глобальних, я думаю, світ влаштовано інакше. Можливо, багач і нещасне дитя просто переплутались десь на шарах земної матерії. Тобто якби всі люди народились там, де їм треба, тоді б ми не прагнули подорожувати.
І коли в тебе з досвідом подорожей з'являється улюблене місце, то це означає удачу, продавай свою квартиру і переїжджай сюди, ти знайшов місце, куди прямувала твоя душа.
Якщо ж ти просто любиш кожного разу прокидатись в іншому місті, значить ти ще не знайшов. Їдь в Ірландію, там пошукай.
Ну і найщасливіші ті, кому добре вдома, їх не переплутали. Вони вдома. Якщо вони щасливі, то так, проте дуже часто це просто люди, які бояться вийти з того дому. Якщо ж перші два типи ризикують колись таки розібратись і знайти місце, де їхня душа знайде такий спокій та щастя, який і описати неможливо, то 80% - "щасливих вдома" такого не відчують.
Тут немає, що додати, бо, як правило, "щасливі вдома" не вірять ні мотивуючим книгам, ні словам, ні прикладам. Люди так бояться піднести голову, що навіть коли правда та істина капає їм на голову, замотують її в рушник та дивляться новини.
Люди, які прагнуть часто змінювати місце проживання, не тікають, а біжать до себе, до своєї душі та спокою. Коли організм хворіє, він подає симптоми. І, можливо, ті ж таки проблеми - це симптоми, що тут не вийде, не в цьому місці і не з тими людьми. Єдиний спосіб психологу допомогти таким людям – це подарувати їм дисконтну картку аеропорту.
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
