ГИНУТЬ ТІ, ЯКІ ДУМАЛИ ЖИТИ
Грем Грін. Почесний консул.

ГИНУТЬ ТІ, ЯКІ ДУМАЛИ ЖИТИ

Грем Грін. Почесний консул.

Письменник вважав цей роман найкращим у своїй літературній творчості. У читачів була інша точка зору. Так часто буває. Автору здається, що він створив шедевр, проте публіка сприйняла це прохолодно. І навпаки: прохідний, на думку письменника, твір викликає захват у читачів.

Партизани замість посла помилково викрали почесного консула. Вони сподіваються обміняти на нього захоплених у полон повстанців. Навколо цього зав’язується інтрига.

Але в основі все-таки не детективний розвиток сюжету, а психологічні портрети героїв.

Ось сам почесний консул, який одружився на молодій жінці з публічного будинку. В неї буде дитина – від лікаря-гінеколога, в якого вона закохалась, але той після хвилинного захоплення виявився байдужим до неї. Врешті-решт, лікар, який допомагав повстанцям, гине, і його хочуть зобразити жертвою партизанів, хоча насправді він помер від куль тих, хто визволяв почесного консула.

Священик, який не вірив у Бога. Убивця, який писав вірші про смерть. Продажні політики, які палець об палець не вдарили, щоби визволити з полону почесного консула, але приписують собі заслугу в цьому.

Інколи здається, що письменник захоплюється створенням психологічних портретів другорядних героїв. На їхньому тлі ті, на яких тримається сюжет, виглядають не такими переконливими.

Стає зрозумілим, що гинуть ті, які думали жити. Виживає той, хто змирився зі смертю. Такою є правда життя.

Роман “Почесний консул” вартує бути прочитаним – хоча б тому, щоби бодай на крок наблизитися до розуміння творчості Грема Гріна.

Анатолій ВЛАСЮК

12 вересня 2018 року