Гуру ядерної фізики

Життя – це гра в шахи з Богом.
Бог переможе, але питання – на якому ході.

Д.Д. Іваненко

Іваненко Дмитро Дмитрович народився у Полтаві 16 (29) липня 1904 р. — фізик-теоретик, автор протон-нейтронної моделі атомного ядра. Батько Дмитро Олексійович Іваненко, журналіст і письменник із козацько-священицького роду. Обожнюваний син отримав ім’я батька. Мати Лідія Миколаївна Іваненко (з українсько-турецько-грецького роду Слатіних-Лагофетів), вчителька. Молодша на два роки сестра — Оксана – знана українська дитяча письменниця і перекладачка.
 
wikipedia.org
 
У садибі жили діди й бабуні по матері та батькові, батькові племінники (їх було 40). Крім того флігель винаймали учні, гімназисти. Мати й бабуня займалися репетиторством. Дмитро-молодший та Оксана сиділи на уроках, тому з чотирьох років навчилися читати-писати. Скоро Дмитро удостоївся честі давати уроки молодшим. Він виховувався вільною, публічною дитиною (виступав на дитячих виставах, вів уроки для молодших).
 
У 16 років Дмитро закінчив Полтавську гімназію, де його звали "професором". У 1920–1923 рр. навчався в Полтавському педагогічному інституті (одночасно він працював у астрономічній лабораторії Полтави; викладав фізику і математику в трудовій школі). Потім — в Харківському університеті. Дмитрові-молодшому подобалося викладання математики в Харкові, але фізика була слабкою, тому й задумав Іваненко виїхати до столиці: відвідав лекції в Москві, Ленінграді. З 1923 по 1927 рік продовжував навчання в аспірантурі у Ленінградському університеті, жив у рідної сестри батька – тітки Варі.
 
www.visnyk.poltava.ua
 
Входив до складу джаз-банду трьох мушкетерів: Гамов (Джо, Джонні), Ландау (просто Дау, бо "лан" – французькою "віслюк"), Іваненко – (Дімус). Його друг одесит Георгій Гамов викладав у медичному і був закоханий у Ксенію Корзухіну, навіть мріяв про одруження. Студентка Медичного Ксенія Федорівна Корзухіна (1909 р), дочка архітектора і онука художника у 1929 р. одружилася з Дімусом. Ксенія стала лікарем, народила дочку Мар’яну (1931 р.), яка працювала в Ермітажі. Після одруження Дімуса Іваненка друзі почали називати "ДД".

Професор Іваненко був чудовим лектором: коли в аудиторію заходила дівчина, ставав зовсім іншим: очі блищали, мова ставала натхненною.

Дмитро Дмитрович Іваненко зробив фундаментальний внесок у розвиток ядерної фізики, теорії поля та теорії гравітації. Він запропонував нову метричну геометрію (геометрія Іваненка — Ландау — Клера), спільно з Георгієм Гамовим вивів рівняння Шредінгера, виходячи з моделі 5-вимірного простору (1926). Разом із Володимиром Фоком поклав початок фундаментальному узагальненню рівняння Дірака на Ріманову геометрію (1928), разом з Амбарцумяном висунув ідею дискретного простору (1930), яка стала підґрунтям сучасної квантової теорії поля.

Коли Гамов не повернувся, Д.Д. Іваненко став невиїзним, але йому обіцяли закордонні відрядження, трикімнатну квартиру у Харкові, тому стипендіат ім. Стєклова Академії наук СРСР у 1929–1931 рр. займав посади завідувача теоретичного відділу Українського фізико-технічного інституту в Харкові, зав. кафедри теоретичної фізики Харківського механіко-машинобудівного інституту, професора Харківського університету. 1930 р. П. Дірак жив у квартирі ДД, привіз йому свою книгу для перекладу. У Харкові жила сестра і батько, Оксана познайомила ДД з Чуковським, Ахматовою (він її двічі возив у Загорськ), Зощенком. Та харківська ЧК не випускала за кордон, тому довелося повернутися.

З 1931 по 1935 р. працював у Ленінграді старшим науковим співробітником Ленінградського фізико-технічного інституту. Кілька років жили з дружиною у її батьків біля Маріїнського театру, регулярно відвідували вистави, не пропускали художніх виставок.

У травні 1932 року до ДД прийшло світове визнання: він першим запропонував протон-нейтронну модель атомного ядра. У 1934 році Іваненко разом з Ігорем Таммом запропонували модель ядерних сил шляхом обміну частинками — парою електрон-антинейтрино.

Вчені підрахували, що чотири рази ДД. Іваненко міг отримати премію Нобеля, але вони зривалися. Чому? Одні казали, що ДД б’є по воротах, але потрапляє в штангу; другі, що він – десантник, який видавав ідею, робив відкриття – і йшов далі; треті знали, що це вплив НКВС. Не секрет, що ДД був незручним для влади: ніколи не брав участі у суботниках, політзаняттях, вважаючи їх пустою витратою часу; категорично відмовився вступати до КПРС, і відмовився від участі у ядерній програмі.

А він – авантюрник, обожнював кураж. Мав прекрасну пам’ять. Одного разу з німецьким професором читали Гете: хто більше знає напам’ять. На міжнародних конференціях, що були в СРСР, ДД під час виступів любив переходити на німецьку, французьку, англійську, італійську, іспанську. У 80 років почав учити японську. Кожної п’ятниці ДД з коробками шоколадних цукерок обходив кіоски, де йому залишали пресу іноземними мовами.

28 лютого 1935 року вчений був заарештований, як член контрреволюційної групи, керівником якої був неповерненець Г. Гамов. 4 березня 1935 засуджений "особливою трійкою" НКВС на три роки. Як "соціально небезпечний елемент" направлений у Карагандинський виправно-трудовий табір, де мав конфлікт із таборовим начальством. Майно було конфісковано, дружину та трирічну дочку вислали в Оренбург. Правда, дочку вдалося лишити з батьками дружини. Так почався розрив у родині.

Через рік, 30 грудня 1935 року, табір йому був замінений до кінця строку засланням до Томська. Сам Дмитро Дмитрович вважав, що його врятував Микола Іванович Вавилов. У засланні Д. Д. Іваненко викладав на кафедрі теоретичної фізики Томського університету, був професором, завідувачем кафедри. 1938 р. до нього переїхала дружина. Потім, в 1939–1940 роках — завкафедри теоретичної фізики Свердловського університету.

25 червня 1940 року в фізичному інституті Академії наук СРСР Дмитро Дмитрович захистив докторську дисертацію за темою "Основи теорії ядерних сил". Після захисту дисертації, у тому ж 1940 році, вченому дозволили повернутися у Київ, де він також очолив кафедру теоретичної фізики у Київському державному університеті. Після початку радянсько-німецької війни ДД переїхав до Свердловська, потім туди приїхала Оксана з дітьми, батько – у двокімнатній квартирі жило 12 осіб. Щоб якось вижити, ДД підпрацьовував на м’ясокомбінаті, де отримував обід та кістки. Мати Ксенії померла під час блокади. 1941 р. народився син Михайло і 1947-го Олексій.

1943 року Іваненка запросили на пів ставки професора фізичного факультету Московського державного університету, де він працював до останніх років свого життя.

У квітні — серпні 1945 року вчений "перебував у лавах Радянської армії в Німеччині". Чим займався в окупованій нацистській Німеччині сорокарічний вчений-полковник не пояснюється.

З 1944 року по сумісництву завідував кафедрою фізики Тимірязєвської сільськогосподарської академії, де керував роботами з використання атомної науки в біології і сільському господарстві. Однак після відомої серпневої сесії ВАСХНІЛ 1948 року і початку боротьби з "метафізичним напрямом у біології" був звільнений з академії і виселений з відомчого житла разом із родиною. У липні 1949 р. офіційно розлучився з дружиною, вона переїхала до сестри в Ленінград.

З 1944-го у понеділок і четвер ДД вів семінари, після чого був чай; скоро семінари стали всесоюзними. У 1950 р. удостоївся Сталінської премії.

Роки не міняли ДД, він лишав свої звички: лягав спати дуже пізно, перед сном обов’язково читав, обожнював Данте; мав чудову бібліотеку, хвацько водив авто – "Москвич", потім "Победа". Був віруючим, до храмів ходив сам; ніяковів, коли ставав навколішки, робив вигляд, що зав’язує шнурок.

У 1962 р. познайомився з молодою стенографісткою Риммою Куликовою, випускницею школи, на 37 років молодшою за нього. У 1972 р. офіційно одружився з нею (до цього вони три роки жили разом). Ніколи разом із дружиною їх із СРСР не випускали за кордон (тільки в 1992 р.)

У 1985 р. після поїздки до Японії операція - рак передміхурової залози.

Радів, коли побачив по телевізору, як скидали пам’ятник Дзержинському, сказав: "Все –таки пережив цю владу!" – а потім у нього почалася істерика…

Дмитро Дмитрович Іваненко, як батько, помер перед Новим роком, 30 грудня 1994 року в Москві. І останні слова: "А все-таки я переміг!"
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com

Керамічна плитка для кухні на фартух: 10 важливих нюансів
Щодня ми проводимо на кухні велику частину свого часу. Тут відбувається приготування їжі, її споживання та просто спілкування за чашкою чаю. Тому варто розумно влаштувати робочий простір на кухні.
Читати більше
Неймовірна промо-акція на навушники від преміального бренду Bang&Olufsen!
Bang&Olufsen — це не просто навушники преміум-якості. Це максимальний комфорт, це повна свобода, це глибокий звук… А ще це справжній витвір скандинавського мистецтва дизайну, з його особливою вишуканістю і неповторністю.
Читати більше