Гриби як філософія: весняне натхнення Світлани Омельченко

З приходом весни життя художниці Світлани Омельченко наповнюється ще одним смислом. Гриби. Наче як маленьке відкриття. Гриби. Як частина життя. Гриби. Хобі та відпочинок. Принаймні, може здатися, що «тиха охота», як ще називають походи у ліс, це ще одна риса та відображення художниці. Про гриби вона може говорити багато й цікаво. А особливо, як людина яка захоплена цим «полюванням».

«Колись я їхала з Василькова до села Барахти, дивилася у вікно, та згадала, що дитинстві збирала гриби. Подумала, що годі чекати. Вийшла з автобуса та пішла у ліс. Й, знаєте, наче у казку потрапила. Ліс – це гармонія життя. Він й годує, заспокоює, навчає», – ділиться роздумами про свої кроки за грибами Світалана.

Ще вона каже, пошук грибів – це не лише про матеріальне.

«Це – відпочинок, азарт, настрій. Взагалі, я відчуваю себе краще, коли хожу у пошуках грибів. А ще коли й погода, то взагалі хочеться думати лише про прекрасне. Думками я десь серед своїх творчих задумок, того, що я ще хотіла би зробити», – твердить вона.

Світлана любить ходити по гриби сама. Буває, що зустрічає у лисі інших грибників. Звісно, що вони обмінюється враженнями про пошуки. Але й на цьому усе.

«Бо кожен з нас націлений на результат. Багато й не поговориш. Так само у кожного з нас є свої улюблені місця, про які говорити не варто. Ми всі як одне ціле, як екосистема лісу. Наприклад, я відпочиваю думками, повністю переключаюся на пошуки грибів й квітів. Буває, знаходжу розгадку на рішення, яке не давалося багато часу. Та ще й від телефона відпочиваю», – усміхається художниця.

Збирання грибів може показатися такою простою справою. Але вона потребує обізнаності. Хоча би знати, що у кожного сезону свої гриби.

Зараз йдуть рядовки фіолетові, зморшкові шапинки, далі – маслята. У середині літа – білі гриби, сироїжки, лисички. Осінню – синеніжки, частково їстівні, які їдять при правильній кулінарній обробці.

«Якщо я не невпевнена у тому, що знайшла, то викладаю запит у Фейсбук. Грибники допомагають. Взагалі, я би дала прості поради грибникам:

Ніколи не можна збирати гриби коло траси, де їздять машини. Гриби – це продукт, який вбирає токсини й небезпечні речовини.

Треба збирати їх, там, де свіже повітря, немає транспорту.

Не брати старі та червиві.

Краще не чіпати гриби щодо яких є сумніви. Це найголовніше!» – ділиться порадами Світлана Омельченко.

Також вона дає відповідь на одну із найбільш невпорядкованих питань для грибників: як краще – витягувати гриб, чи зрізати?

«Я особисто витягую. Є люди, які відрізають. Можна так й так. Це не шкодить грибниці. Вона знаходиться глибоко під землею, її пори навкруги, навіть далі від місяця збору грибів», – твердить Світлана.

За її словами, ще є один із напрямків збору грибів – лікувальних.

«Багато знають про лікувальні властивості мухоморів, але що й як з ними робити? На це відповідь дасть не кожний. Лікувальні гриби – це взагалі дуже цікава та важлива частина походів до лісу. Я, наприклад, поки що оминаю цю тему, бо вона потребує ґрунтовних знань», – розповідає художниця.

Загалом вона каже, що грибне хобі – це на все життя. Це не просто сезонне захоплення, а особливий спосіб відчувати світ і себе в ньому. Адже кожен похід до лісу — це нова історія, нові відкриття і нові сенси.

І, можливо, саме в цій простоті й тиші народжується справжнє натхнення для творчості.