гріхи та чесноти

Був спекотний та сонячний день. Учитель відпочивав у холодку під старим деревом. Повз нього дорогою неквапливо невпевненою ходою йшов втомлений чоловік. Він ніс великий і важкий мішок. Вираз його обличчя уособлював увесь біль і печаль роду людського.
— Відпочинь, чоловіче! — окликнув його Учитель.
Той зупинився, повернув голову в бік Учителя, намагаючись зібратися з думками, та попрямував до дерева. У холодку подорожній знесилено впав на землю слідом за своїм мішком.
— Що несеш, друже? — поцікавився Учитель.
— Гріхи мої важкі… — Ледь видавив з себе чоловік. — Хай їм грець!
— Ну то покинь їх! Навіщо тягнути на собі усе життя те, що призводить лише до розчарування та страждання?!
— Як же я їх покину? Ці гріхи всі мої предки на собі несли — і прадід … і дід … і батько мій… тепер от вони мені дісталися. Мабуть така доля моя важка.
— Доки ти тягнеш їх на собі, всі твої думки, емоції та сили спрямовано лише на них. А оскільки всі твої думки спрямовано на гріхи, ти не звертаєш уваги на свої чесноти та навіть не намагаєшся хоч якось їх виявити. Але гріхи не є частиною людини — це те зовнішнє, в чому тебе переконали інші… Твої предки, напевно, були гідними й хорошими людьми, але вони помилялися стосовно своїх гріхів. Ні вони, ні ти, ні хтось інший не зобов’язані носити їх на собі. Без цього тягаря людина приходить в цей світ і без нього йде на Суд Божий. А ось з чеснот якраз і складається душа кожної людини. Думаючи постійно про те, що не є частиною тебе, ти просто не встигаєш розвинути те, чим ти є насправді…
— Але ж нас завжди навчали, що на Суд Божий ми приходимо кожен зі своїми гріхами!
— Єдиний гріх, який можуть поставити тобі в провину, — це не розвиток твоїх чеснот!
Подорожній підвівся, обмірковуючи слова Учителя.
— Ну, дякую тобі, мені вже треба йти, — промовив він, оглядаючи свій мішок. Потім повернувся та рішуче пішов своєю дорогою.
Пройшовши декілька кроків, він раптом зупинився та збентежено запитав:
— Але ж, позбувшись своїх гріхів, я стаю безгрішним! Чи означає це, що я став святим?!
— Ні, друже! Позбувшись своїх гріхів, ти лише позбувся тягаря і можеш тепер подумати про розвиток своїх чеснот. Святим же ти станеш лише тоді, коли ти розвинеш їх повною мірою.