гра в імітацію

Пройшов час ілюзіону, хоча він повернеться. Скажімо, в формі певної відповідальності. Будь-який загублений в лабіринті є марсіаніном... лабіринт вигадали жерці логоса для підживлення присамітнених. Кожен геній однозначно приречений до самотності, бо дискурс палає ревнощами. Треба бути і буддистом й геометром одночасно й в лексиконі й в інтимних царинах... але пошук є тотальним жертовником. І віднайшов це не тільки Агамбен й багато інших, які з певних причин навчились Зраджувати Міждисциплінарно. Хочете Гратись з Історією - є рецептура, простіше, коли відомий знаменник усього ірраціонального. 
Світ порожній, світ є пустелею, мандри є імовірним штибом отримання емпіричного знання - можна звісно за усе відповісти щоденником власних страждань. Але ми вже маємо уявлення про більшість феноменів без особистого ознайомлення. Мережева альтернатива нестабільна. Але ; якщо ви в житті повноцінно алогічні - повірте , що ви є марсіаніном. Історія любить гру, а коли гра метафорично безвихідно парадоксальна - просто повірте, що зерня десь зійде... цікава теза, що книги є змертвілими субстратами, котрі оживають , коли ви їх читаєте. Так із полотнами. Мертві речі й мертві знаки- і ви прозорий знак, який єднає власний метаболізм й невідомим. 
Гра в імітацію виявиться найпарадоксальнішим дійством. Навіть, якщо ви граєте сомнабулічно- вже десь фіксується в голограмах невідомих пустель. Відчути Пограничність- десь на межі щось спалахне, але то не ви і сама Історія абсурдна й вона еволюційно рухається бактеріями й вірусами. Але ви марсіаним й від побутового вірусу можете в секунду почати подорож цариною мертвих субстратів.
Абсурд утримується порядком, формулами та законами й альтернативними логосами - просто віддайте себе абсурду зі страхом тотального знищення. Коли Програма Структур вась торкнулась - грайтесь. Життя рухається випадковим логосом- всеодно ми ніколи не зробимо точний прогноз, бо природа сама по собі депрограмна. Вона і створена на базі хаотичного, яке виявилась парадоксально логічним. Ви вдихаєте себе в контекстах, без контексту якось тотально сумно. 
Грайте і без відповідальності, історія всеодно обере щось бодай нелогічне, бо логіка одвічно обмежує, а природа десь в певний момент зверне спін в інший бік алогічного буяння метаструктур... і хтось сказав, бо десь надав мертвому життя, а життя , як символ має розчинитись в безвідповідальній диструкції...