|
28 липня 2018
Mihal Vlad |
27 липня 2002 року… Субота… Чорний день авіашоу!… Срібний птах у високому небі… СУ-27УБ… Після зухвалого падіння цього пекельного літака на зеленому полі у Скнилові під Львовом безпорадними залишилися лежати навіки – 50 чоловіків та жінок та 28 їх чудових діточок. Життя триває. Тільки біль не вщухає. Він – вічний!
ГОЛУБИНЕ НЕБО
Остапчику ХМІЛЮ
і усім дітлахам, приспаним на Скниловому полі
Чуєш?...
Звідки чекати поразки?
Грім з небес!... Нагло прийде біда.
Обіцянок – не буде!
«Будь ласка!»
«Заспівай мені, Мамо!... Сідай!...»
Біля… Ближче – до мене… Горнися!
Тиху пісню мені заспівай.
Будь зі мною востаннє!...
Хай сниться – повний ясних зірок небокрай.
Чисте поле… Я бігаю – босий.
Звідтіль бачу тебе!... Відшукай!
«Чуєш?...»
«Ненько!... Врятуй мене!!!
Коси…
Коси смерті свистять!
«Нее!… Зникааай!»
29 липня 2002, Львів
Михал Влад
| 0 | 2008 |
Умови використання матеріалів сайту
Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку
Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com
