Глобинщина туристична

Район утворено у 1923 році. Площа – 2,5 тис. км2.

Населення району складає 58 700 чоловік, густота населення – 23,4 особи на км2. Міських рад – 1, селищних – 1, сільських – 25; усього 94 населені пункти, у тому числі 1 місто, 1 смт, 92 села.

Центр – м. Глобине розташовано за 122 км від обласного центру та за 25 км від пристані Градизьк.
7 березня 1923 року створено Глобинський район, центром якого було село Глобине. До складу району увійшли Глобинська, Пустовійтівська, Пирогівська та Кринківська волості колишнього Кременчуцького повіту.

Глобинський район розташований у південній частині області. Місто Глобине лежить у межах Придністровської низовини, в лісостеповій зоні, розташоване на берегах річки Сухий Омельничок, притоки Псла. Ґрунти переважно чорноземні. З розвіданих корисних копалин є лише глина.

Територією району протікає р. Псел, її притока – р. Хорол, а також річки: Кагамлик (Кагамличок), Крива Руда, Сухий Омельничок (Омельник) та ін., які в багатьох місцях перетворилися на болота, бо пересохли.

Спеціалізація: сільськогосподарське землеробство зернового, технічного (цукровий буряк) і тваринництво м’ясо-молочних напрямів. Площа сільськогосподарських угідь становить 142,6 тис. га, (орної землі– 125,5 тис. га, лісів– 4,1 тис. га, водоймищ– 2,2 тис. га, крім Кременчуцького водосховища). Головні культури: озима пшениця, кукурудза, горох, цукровий буряк, соняшник, соя.

Неподалік від старого Ромоданівського шляху за сорок верст від Кременчука серед широкого степу на берегах річки Омельник, яка в нашій місцевості зараз носить назву Сухий Омельничок, розкинувся багатий хутір.

Родючі чорноземи, мальовнича природа, тихоплинна річка вабили першо-поселенців. За переказами, зафіксованими істориками ХІХ століття, на місці нинішнього поселення був хутір Маленький Кагамличок, який отримав назву від притичка Кагамличок за дві версти від села Кагамлик і за вісім верств від нинішнього міста. Згодом хутір прибрав у свою назву прізвище власника і став називатися хутором Глоби.

З тих же джерел відомо, що козак Яків Глоба, який володів цими маєтностями та великими землями у довколишньому степу, славився відвагою, широкою гостинністю, мав табуни коней, отари овець та іншу живність, приваблював до себе багато поселенців.

Іван Глоба (рік народження невідомий – помер у 1790 р.), не лише примножував багатства батька, а й дослужився до чину військового писаря Нової Запорізької Січі і обіймав цю посаду з 1765 по 1775 роки. Він належав до багатої верхівки запорізької козацької старшини, брав активну участь у російсько-турецькій війні 1768-1774 років, безпосередньо очолював військові загони козаків-запорожців у складі російської армії, ділив з козаками усі злигодні, які випадали на долю героїв. У 1790 році закінчився життєвий шлях нашого славного земляка.

Після смерті Івана Глоби всі його володіння перейшли колишньому постачальникові російської армії під час взяття Криму, надвірному раднику П.Я. Руденку.

Бібліографічних даних про життя і громадську діяльність П.Я. Руденка збереглося мало, а сам він належав до запорізького козацтва. Його батько Яків Рудий – уродженець міста Чигирина. Після ліквідації Запорізької Січі Павло Руденко був бунчуковим товаришем і бургомістром Полтавського магістрату, а пізніше – став надвірним радником. Мав військове звання полковника.

Новий власник Глобиного Павло Якович Руденко у 1770 році будує на хуторі дерев’яну церкву Архангела Михайла. Історичної цінності вона не представляла, відносилася до Сорочинського духовного правління. Однак, церква мала досить велику пасіку і одержувала від неї певний прибуток. Церква споруджена на найвищому місці, в самому центрі містечка. При церкві була велика бібліотека – більше тисячі екземплярів книг, жіноча церковно-приходська школа, церковна лавка, три будинки для квартир.

Після смерті А.А. Руденко її володіння перейшли до родини Андрія Васильовича Магденка, з якої походила вона сама.

У 1851 році Глобине стає волосним містечком Кременчуцького повіту. В 1848 році в ньому було 428 дворів, проживало 2 045 жителів. За рік у містечку відбувалося три ярмарки.

Реформа 1861 року не змінила становища селян. Як і до неї, господарями в Глобиному були великі землевласники Магденки, Капністи, Шапошникови.

У 1878 році поблизу Глобиного збудовано станцію залізничної лінії "Кременчук – Ромодан – Лібава (Лієпая)". Кожного року звідси відправлялося понад 600 тисяч пудів вантажів, в тому числі – 500 тисяч пудів хліба. Побудували залізничну станцію, працював винокурний завод.

с. Градизьк

Гора Пивиха знаходиться на території селища Градизьк і вважається найвищою точкою Лівобережної України. Її висота – 168 метрів. Із 1960-х років гора Пивиха охороняється законом і вважається історично-геологічним заповідником. Це унікальний геологічний об’єкт, утворений внаслідок насуву материкового льоду в час дніпровського зледеніння. Гора складається із двох куполів із пологими схилами. Західна частина гори розмивається водами Кременчуцького водосховища.

В селищі Градизьк на Полтавщині була садиба, де 6 березня 1931 року в співучій селянській сім’ї народився і жив О.І. Білаш (1931-2003 рр.). В 1951 році він успішно складає іспити до Київської державної консерваторії, яку закінчив у 1957 році.

У 1966 році О. Білаш за цикл ліричних пісень "Комсомольська балада", "Ясени", "Каштани падають", "Ой висока та гора" та музику до кінофільмів "Роман і Франческа", "Сумка повна сердець", "Сон" стає лауреатом республіканської премії імені М. Островського. У 1968 році – лауреат Всесоюзної премії Ленінського комсомолу, 1975 р. О. Білашу вручають Державну премію УРСР ім. Т. Шевченка.

Помер О.І. Білаш 8 травня 2003 року. Похований на Байковому кладовищі у м. Києві. Пам’ять О.І. Білаша увічнено (музей О.І. Білаша, гімназія, дитяча музична школа ім. О.І. Білаша, садиба, де родився і жив О.І. Білаш).

с. Турбаї

Турбаївське повстання (1789-1793 рр.) (Пам’ятний знак до 200-річчя Турбаївського повстання та історико-краєзнавчий музей відкрито в с. Турбаї) відбулося в селі Турбаях Миргородського полку (тепер Глобинського району). На початку XVIII ст. жителі Турбаїв були козаками. Згодом полковник Д. Апостол (з 1727 р. – гетьман) виписав їх з козацького реєстру і перетворив їх на своїх залежних селян. 1767 р. Турбаї купили поміщики Базилевські, які жорстоко експлуатували жителів села, чинили над ними суд і розправу.

Відмовившись в січні 1789 р. виконувати панщину, селяни створили сільське самоврядування на чолі з Н. Олефіром, Г. Яструбенком і Т. Довженком. У травні 1789 р. в село прибув Говтвянський нижній земський суд з військовою командою. Коли урядовці вдалися до арештів, селяни підняли 8 червня 1789 р. збройне повстання. Його очолили А. Бондар, Г. Ракша, С. і Л. Рогачки, Мусій і Манойло Пархоменки, Т. Величко та інші. У червні 1793 р. в Турбаї вступили з двома гарматами військові частини, які провели масові арешти. З початку липня 1793 р. до кінця січня 1794 р. тривав суд над турбаївцями. Багато з них було засуджено до побиття канчуками і довічних каторжних робіт у Сибіру. Село Турбаї перейменували на Скорбно, а селян переселено в степи Херсонської і Таврійської губерній. Тільки 22 квітня 1919 р. було відновлено давню назву села – Турбаї. В 1982 р. було відкрито історико-краєзнавчий музей.

с. Корещина

У 1943 році в с. Корещина народилася Раїса Опанасівна Кириченко, українська співачка (меццо-сопрано), яка навчалась на диригентсько-хоровому факультеті Харківського інституту мистецтв.

Протягом 1968-1983 рр. – солістка Черкаського народного хору, з 1985 р. – Полтавської філармонії. За своє життя Р. Кириченко записала близько 200 пісень, серед яких "Ой, на горі два дубки", "Я - козачка твоя", "Чураївна", "Мамина вишня", "П’є журавка воду", "Жіноча доля" та інші.

9 лютого 2005 р. на 62 році пішла з життя Р. Кириченко – народна артистка України, кавалер трьох Орденів княгині Ольги, Герой України. Похована в рідному селі, де народилася.

Пам’ять Р. Кириченко увіковічено (світлиця Р. Кириченко, пам’ятна дошка, названа школа в с. Землянки, бюст Р. Кириченко біля Землянківського СБК).

Будинок, в якому народилася і жила народна артистка України Р. Кириченко, та могила, де вона похована є місцем відвідування її шанувальників.

с. Гриньки

М.В. Лисенко народився 10 березня 1842 року в с. Гриньки Кременчуцького повіту на Полтавщині в сім’ї середнього поміщика.

М.В. Лисенко рано виявив музичне обдарування і з дитинства навчався гри на фортепіано.

У 1867–1869 рр. навчався у Лейпцігській консерваторії по класу фортепіано і теорії композиції. Протягом 1874–1876 рр. продовжує навчатися у Петербурзькій консерваторії.

У композиторській спадщині М.В. Лисенка особливо важливе місце займають твори на тексти Т. Шевченка. Музика до "Кобзаря", "Радуйся, ниво неполитая", "Б’ють пороги", "Гайдамаки", "Іван Гус" тощо, що стали наріжним каменем подальшого розвитку українського академічного музичного мистецтва та утвердження його самобутності. Лисенко – автор опер "Різдвяна ніч" (1874 р.), "Утоплена" (1885 р.), "Наталка Полтавка" (1889 р.), "Тарас Бульба" (1890 р.), "Енеїда" (1910 р.), дитячих опер "Коза-дереза" (1880 р.), "Пан Коцький" (1891 р.), "Зима і Весна" (1892 р.), оперети "Чорноморці", які стали основою українського національного оперного мистецтва.

Помер М.В. Лисенко 6 листопада 1912 року в м. Києві.

Пам’ять М.В. Лисенка увічнено (бюст біля Гринківського СБК, літературно-меморіальний музей ім. М.В. Лисенка в с. Гриньки).

Пам’ятка садово-паркового мистецтва "Устимівський дендропарк"

Устимівський дендропарк розташований у с. Устимівка на відстані 35 км від Кременчука (по автотрасі "Кременчук-Хорол").

В 1893 році землевласник Устимович сам склав план майбутнього парку, а всі садові роботи провели місцеві селяни.

Дендрологічна колекція Устимівського заповідника має дуже багатий асортимент екзотичних деревних і чагарникових порід. Велика кількість цінних екзотів (віком від 50 до 75 років) та 476 видів, різновидностей, форм, сортів та гібридів. Загальна кількість дерев і чагарників парку перейшла за 12 тисяч.

Особливу увагу привертають такі надзвичайні декоративні рослини, як ялини колюча срібляста, сиза, Костера, а також різні види і форми туї. Дуже цінні декоративні види липи, псевдотсуги, ксантоцерас горобинолистий, кладрастис жовтий, ліщина декоративна (горіх ведмежий).

Росте в парку і мигдаль звичайний, відомий у культурі як плодове дерево ще до нашої ери в Азії, а пізніше – в Європі.

Богоявленська УПЦ (с. Обознівка), початок ХХ ст. Унікальність споруди в її схожості, майже копії, відомої полтавської Сампсонівської церкви, що на Шведській могилі. Схожими їх зробив петербурзький архітектор М. Ніконов, за проектом якого збудовані обидві церкви. Збудована на кошти місцевого обознівського поміщика О. Понайотова. Дана церква має оригінальне завершеня притвору – восьмигранна двоярусна наметова дзвіниця, що є досить рідкісним явищем на теренах Полтавщини.

ДОВІДКОВА ІНФОРМАЦІЯ

Глобинська районна державна адміністрація
м. Глобине, вул. Леніна, 281
(05365) 2-45-09

Глобинська районна рада
м. Глобине, вул. Леніна, 281
(05365) 3-33-28

Відділ культури, спорту і туризму Гадяцької РДА
м. Глобине, вул. Леніна, 281
(05365) 2-45-47

Центральна районна лікарня
м. Глобине, вул. Тупик Лікарняний, 1
(05365) 2-49-01

Автостанція ВАТ "Полтаваавтотранс"
м. Глобине, вул. Карла Маркса, 198
(05365) 2-12-42

Залізнична станція "Глобине"
м. Глобине, вул. Леніна, 2
(05365) 2-70-28

МУЗЕЇ ТА ПАМ’ЯТНІ МІСЦЯ

1. Турбаївський історико-краєзнавчий музей
с. Турбаї, вул. Турбаївського повстання, 2
(05365) 38-4-42

2. Місця, пов’язані з пам’яттю Р.П. Кириченко
с. Корещина
(05365) 38-2-31

3. Літературно-меморіальний музей ім. М. Лисенка
с. Гриньки
(05365) 31-3-31

САНАТОРНО-ОЗДОРОВЧІ ЗАКЛАДИ, БАЗИ ВІДПОЧИНКУ

1. База відпочинку "Сонячна"
с Липове
(05365) 37-8-34

ГОТЕЛІ ТА ЗАКЛАДИ РОЗМІЩЕННЯ

1. Готель "Версальський дворик"
м. Глобине, вул. Жовтнева, 4
(05365) 2-47-00
2. Готель "На висоті"
м. Глобине, вул. Леніна, 269/7
(05365) 2-44-96

САДИБИ ЗЕЛЕНОГО ТУРИЗМУ

1. Оселя зеленого туризму
с. Зубані, вул. Зелена, 18а.
(05365) 3-97-97
Проживання, харчування, сауна, ставок для ловлі риби.

ЗАКЛАДИ ХАРЧУВАННЯ

1. Ресторан "Версальський дворик"
м. Глобине, вул. Жовтнева, 4
(05365) 2-85-00

2. Кафе-Бар "Висота"
м. Глобине, вул. Леніна, 269/7
(05365) 2-44-96

3. Кафе-Бар "Каприз"
м. Глобине, вул. Леніна, 230

4. Кафе-Бар "Бора-Бора"
м. Глобине, вул. К. Маркса, 196

5. Кафе "Берізка"
смт Градизьк, вул. Гвардійська, 1
(05365) 3-45-45

6. Кафе-бар "Гурман"
смт Градизьк, вул. Репіна, 17б
(066) 623 98 02

7. Кафе-бар "Піраміда"
смт Градизьк, вул. Київська, 53
(050) 304 21 09

8. Кафе "У Катерини"
смт Градизьк, вул. Київська, 38
(066) 331 59 07

9. Кафе-Бар "Оазис"
с. В. Кринки

КУЛЬТОВІ СПОРУДИ

1. Богоявленська церква
с. Обознівка