геть від москви! дайош європу!

У Львові «Фраєрка» і «Катедральний Собор», а у Харкові хотіли перейменувати проспект Петра Григоренка знову на Жукова. У Львові музеї платні та відреставровані, а у Харкові їх майже немає або вони у стані «оставляет желать лучшего». Збереження автентичності, вишуканої архітектури європейського зразка у Львові та потвори радянського періоду у Харкові поряд з нелегально набудованими житловими масивами. Присвоєння кожній першій будівлі статусу «пам’ятки архітектури» у Львові та знесення і псування нецензурщиною харківських стін.

Відчуваєте різницю?

І Харків, і Львів – терени України. Це Схід і Захід. Це Радянський Союз та Польща. Це Російська Імперія та Річ Посполита. Фактично, наразі ми бачимо вплив Європи та Росії.

У першу чергу, ми маємо розуміти, що менталітет і умови формувалися не місяць, не рік, а століттями! У той час, як Західна Україна вже на початку 20 ст. мала виборче право, формувала партії та активно брала участь у політичному житті, тобто, набувала досвіду для безпосередньої розбудови державності своєї незалежної країни, то східні колеги тільки намагалися скинути ярмо царя, боротися з тоталітаризмом (але щось пішло не так, на жаль). Це умови історичні та політичні. Їх наслідки дуже просто розгледіти: у Львові активно діє Міська рада, проходять реставрації за її кошт, функціонує Управління охорони історичного середовища; паралельно у Харкові насаджують новобудівлі-мурашники усюди, як наприклад, багатоповерхівку перед Каскадом, яка перекрила всю панораму міста, а на додачу влада встановлює російськомовні плакати у поновленому парку Шевченка «Мы любим Харьков»… Це історія про відповідальність та самосвідомість громадян України та її органів влади, яка формувалася у країнах з різними цінностями, правами, достатками та можливостями.

Оскільки зазначені фактори є основоположними для формування парадигми цінностей, понять, менталітету і, що найголовніше, національної ідеї, вони є підґрунтям соціальних та економічних умов. Зверху був поверхнево описаний злободенний стан речей.  Однак зараз, в особливо важкий та важливий період, українці від Сходу до Заходу мають підтримувати національну ідею – об’єднання та самосвідомість. Такий шлях пройшли Польща та Молдова. Жодна людина там не сумнівається у своїй національності та рідній мові. Звідси увага та повага до власної культури та історії. Звідси відповідальність за їх збереження та покращення умов для себе і країни загалом.

Мораль цієї казочки, про яку, як ви зрозуміли із заголовку, говорив ще Хвильовий, і ще 1000 та 1 українець до нього, нам потрібно орієнтуватися на європейську модель. Ні, не просто копіювати їхні моделі розвитку, а лише у чомусь брати приклад. For example, у самосвідомості та відповідальності за кожне викинуте сміття, слово, правопорушення, вчинок тощо.

Починаймо із себе. Змінюймо країну разом! Об’єднуймося! Підтримуймо одне одного!